Чоловіче тіло у традиційній культурі українців. Ірина Ігнатенко. Читать онлайн. Newlib. NEWLIB.NET

Автор: Ірина Ігнатенко
Издательство: Книжный Клуб «Клуб Семейного Досуга»
Серия:
Жанр произведения: История
Год издания: 2016
isbn: 978-617-12-2966-2,978-617-12-2965-5
Скачать книгу
«давати раком» на означення пози статевого акту з заднього боку. Навіть поза при виконанні важкої фізичної роботи, що потребує нахиляння вперед, виставивши догори заднє місце, двозначна й часто розглядалася як найбільш провокативна поза у роботі.

      Била мене мати арматурним гаком

      Жеби-м не стояла на порозі раком.

      «Щука»/«щупак» та й будь-який різновид риби (але чоловічої назви) – ще одна назва чоловічого статевого органу.

      Мельничко, мельничко.

      Чого вертишся,

      Чом до мене животом

      Не обернешся?

      Животом, животом,

      Ще й воронкою.

      Я до тебе з щупаком,

      Ще з головкою.

      Була собі риба-плітка,

      А стояла вона собі скритка.

      Где ся взяв окунь

      Да не дав їй спокій,

      Як її зажелив, зажелив,

      Аж її заболів, заболів,

      Вона казала, що умру,

      А він: «Я ж тебе люблю».

      І сніг іде,

      І дощ хлющить,

      А кум до куми

      Судака тащить.

      По селах і до сьогодні можна почути з вуст жінок, коли бракує чоловіків, таке: «Доводиться з ним спати. На безриб’ї й рак риба».

      Українець. В. А. Тропінін

      Назви на означення статевих органів, пов’язані зі знаряддями праці, господарчим реманентом і музичними інструментами. Такі назви виникали, коли знаряддя праці, господарчі реманенти й музичні інструменти за зовнішнім виглядом були схожі на статевий член. Більшість із них вийшли зі вжитку, тому нагадаємо призначення деяких. Отже, рало – тяглове орне знаряддя, за допомогою якого розпушували ґрунт, проводячи борозну; кочерга – знаряддя для перемішування палива в печі й вигрібання з неї жару, попелу; плуг – орне знаряддя, яким здійснювався ефективний обробіток ґрунту; довбня – великий молот або велика дерев’яна палиця з потовщенням на кінці; бандура – струнний щипковий музичний інструмент; шило, ножик, смичок, коса.

      Звернімося до фольклору, де фігурують ці назви.

      – Як же тобі, доню, спалось?

      – Ой спалось, мамонько, недобре.

      Я всю нічку не спала,

      Да все свою пташечку ховала.

      – Не давайся, донечко, не давайся,

      У пухову перину заховайся.

      – …Було б тобі, донечко, не даватися,

      У пухову перину заховатися.

      – Коли в нього, мамочко, таке шило,

      Що й пухову перину пробило.

      Ой грай, коли граєш, коли добрий смичок маєш,

      Як не буде добре грати, скажу тобі смичка втяти.

      Ой дам тобі, мій миленький, горівки півлітри,

      Лиш принеси макогона до мої макітри.

      Вип’ємо за те рало, щоб іще сто п’ятдесят років орало.

      Кожух білий, комір чорний,

      Славний хлопець, ще й моторний.

      Славний хлопець на натуру,

      Славно грає на бандуру (…)

      Сам сидить на постелі,

      А бандура аж до стелі,

      Сам сидить на печі,

      А бандура на плечі.

      Ходе дід по току, Баба по городу;

      Носе дід кочергу, баба сковороду.

      Мій