– Міс Шамвей каже, що в середині листопада. Тож пообіцяйте мені, що ви ще до того вирішите цю проблему.
– Я можу лише сказати, що ми будемо працювати над цим, як скажені. Наразі я мушу завершувати нашу розмову. Розумаки – принаймні ті, яких ми вже встигли підключити – всі погоджуються з думкою, що ми маємо справу з якимсь силовим полем…
– Чисто тобі «Стар Трюк», – промовив Барбі. – Телепортуй мене, Снотті[112].
– Прошу?
– То пусте. Продовжуйте, сер.
– Вони всі погоджуються з тим, що силове поле виникло не саме собою. Його мусить генерувати щось поблизу або в центрі нього. Наші хлопці гадають, що центр – це найімовірніше. «Це як держак парасольки» – так один з них висловився.
– Ви вважаєте, що це робота когось зсередини?
– Ми не відкидаємо такої можливості. Але, на наше щастя, в місті ми маємо відзначеного нагородами офіцера…
«Колишнього, – подумав Барбі. – А нагороди пішли на дно Мексиканської затоки півтора року тому». Проте схоже, що строк його служби продовжено, подобається йому самому це, чи ні. Гастролі подовжено на вимогу публіки, як то кажуть.
– …чиєю спеціалізацією в Іраку було полювання на фабрики вибухівки Аль-Каїди. Знаходження їх і ліквідація.
Отже, просто якийсь такий собі генератор. Йому згадалися усі ті генери, які вони проминули, їдучи сюди з Джулією Шамвей, ті, що гули в темряві, виробляючи тепло і світло. Пожираючи заради цього пропан. Він усвідомив, що тепер пропан і акумулятори, навіть більше за їжу, стають у Честер Міллі золотим стандартом. Однак він розумів: люди точно палитимуть дрова. Коли похолоднішає і закінчиться пропан, вони спалюватимуть багато деревини. Стовбури, гілки і тріски. І будуть до сраки їм усі ті канцерогени.
– Той генератор навряд чи схожий на ті, що працюють цієї ночі у вашому закутку нашого світу, – промовив Кокс. – машина, яка здатна творити таке… ми не знаємо, на що вона може бути схожа чи хто міг її збудувати.
– Але наш Дядечко Семмі бажає таку машинку собі, – підхопив Барбі. Телефон у його руці міг ось-ось луснути, так міцно він його стискав. – Це й є пріоритетним завданням, чи не так? Сер? Бо така машинка здатна змінити світ. Мешканці цього міста – питання абсолютно другорядне. Фактично, другорядні втрати.
– Ох, тільки не треба мелодраматизму, – відрізав Кокс. – У даному випадку наші інтереси збігаються. Знайдіть генератор, якщо він там знаходиться. Відшукайте його, як ви розшукували бомбові фабрики, і змусьте його перестати працювати. Ось і кінець проблемі.
– Якщо він тут є.
– Якщо він там, значить все окей. Ви спробуєте?
– А хіба я маю вибір?
– Мені так не здається, але я кадровий військовий. Для нас свободи вибору не існує.
– Кене, це реально якісь срані протипожежні навчання.
Кокс не поспішав із відповіддю. Хоча на тому боці лінії застигла тиша (не рахуючи ледь чутного гудіння, яке могло вказувати на