– Гаразд, коли я можу очікувати на ваш дзвінок? Тобто на дзвінок Барбі з вашого мобільного?
Вона кинула погляд собі на зап’ясток, побачивши, що зараз уже по десятій. Як це, заради Бога, так швидко промайнув час?
– Ми будемо там десь о десятій тридцять, звісно, якщо я зможу його знайти. А я гадаю, що зможу.
– Дуже добре. Передайте йому привіт від Кена. Це…
– Жарт, авжеж, розумію. Хтось нас зустріне?
Зависла пауза. Коли він заговорив знову, в його голосі чулася нехіть.
– Там прожектори, і вартові біля шлагбаума, але їм наказано не балакати з мешканцями.
– Чому це, навіщо? Хай Господь милує, чому?
– Якщо ця ситуація не вирішиться, міс Шамвей, для вас усе згодом стане зрозуміло. Ви й зараз можете майже все вирахувати самі – мені ви здаєтеся досить мудрою жінкою.
– Та йоб же вашу матір, полковнику! – скрикнула вона, бо допекло. Горес біля дверей нашорошив вуха.
Кокс засміявся, щиро, не ображено.
– Атож, мем, чую вас чітко, ясно. Тож десята тридцять?
Їй кортіло сказати йому «ні», але, звісно, вона собі цього дозволити не могла.
– Десята тридцять. Якщо я його розшукаю. Отже, я вам подзвоню?
– Або ви, або він, але поговорити я хочу саме з ним. Чекатиму, тримаючи руку на телефоні.
– Тоді кажіть мені ваш магічний номер.
Вона затисла телефон між вухом та плечем і знову видобула з кишені блокнот. Завжди так: щойно заховаєш блокнот, як він тобі знову потрібен; цей факт їй довело життя, коли вона ще працювала репортеркою, і ось тепер вона знову в цій ролі. Названий ним номер чомусь налякав її найбільше з того, що він їй наговорив перед тим. Код починався з трьох нулів: 000.
– Ось що ще, міс Шамвей: у вас нема імплантатів, типу серцевого стимулятора або вживленого слухового апарата? Нічого такого нема?
– Ні. А в чім справа?
Вона подумала, що він знову не захоче пояснювати, але помилилася.
– При наближенні до Купола проявляється якесь випромінювання. Для більшості людей воно безпечне, вони відчувають хіба що слабенький електричний струм, і це відчуття минається за пару секунд, але на електронні пристрої воно діє жахливо. Деякі перестають працювати – більшість мобільних телефонів при наближенні ближче, ніж на п’ять футів, – а інші вибухають. Якщо ви привезете з собою звичайний магнітофон, він просто заглохне. Якщо у вас «Ай-Под» або інший складний пристрій, на кшталт «Блек-Беррі»[96], вони вибухнуть.
– Значить, у Дюка Перкінса вибухнув стимулятор? Він через це загинув?
– Десята тридцять. Привозьте Барбі і не забудьте передати йому привіт від Кена.
Він дав відбій, залишивши Джулію стояти в передпокої поряд з її псом. Вона спробувала подзвонити своїй сестрі в Люїстоні. Пропікало кілька гудків… а потім тиша. Суцільна тиша, як і перед тим.
«Купол, – пригадала вона. – Під кінець він уже не казав «бар’єр»; він назвав це Куполом».
Барбі,