Всеукраїнський референдум призначається Верховною Радою або Президентом України відповідно до їхніх повноважень, визначених Конституцією. Він може бути проголошений і за народною ініціативою на вимогу не менше як трьох мільйонів громадян, які мають право голосу, за умови, що підписи щодо його призначення зібрано не менш як у двох третинах областей і не менш як по 100 тис. підписів у кожній області.
Тільки всеукраїнським референдумом вирішується питання про зміну території України. Його предметом можуть бути й: затвердження Конституції та змін і доповнень до неї; прийняття, зміна або скасування законів; прийняття рішень, які визначають основний зміст Конституції та інших правових актів.
Предметом місцевого референдуму є питання, що віднесені до відання місцевого самоврядування. Виключно місцевими референдумами вирішуються питання про найменування населених пунктів, про об’єднання в одну однойменних адміністративних одиниць тощо.
Референдум не допускається щодо законопроектів з питань податків, бюджету та амністії. Крім того, на референдум не виносяться питання: віднесені до відання суду і прокуратури; про введення надзвичайного стану; про обрання, призначення чи звільнення посадових осіб, якщо це належить до компетенції Верховної Ради, Президента, Кабінету Міністрів або місцевої ради.
Закони й рішення, які прийняті на всеукраїнському референдумі, мають найвищу юридичну силу. Рішення, прийняті місцевими референдумами, мають вищу юридичну силу щодо рішень місцевих рад, на території яких вони проводяться.
Закони й рішення, прийняті референдумом, не потребують затвердження державними органами і можуть бути скасовані або змінені лише самим референдумом або відповідною радою, якщо за це проголосувало не менш як дві третини від загальної кількості депутатів, з обов’язковим затвердженням такого рішення на референдумі, який повинен бути проведений протягом шести місяців після його прийняття.
Від референдуму слід відрізняти консультативні опитування громадян, які проводяться за тією ж процедурою, що й референдум, але їх результати юридичного значення не мають.
7.3. Поняття і загальна характеристика виборчої системи
Виборча система – це визначений законом порядок формування виборних органів держави.
Правові норми, що врегульовують ці відносини, утворюють такий інститут конституційного права, як виборче право. Основними джерелами виборчого права України є: Конституція України, яка визначає основні принципи виборчого права, та закони «Про вибори народних депутатів України», «Про вибори Президента України», «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів», «Про Центральну виборчу комісію», «Про Державний реєстр виборців» тощо.
Поняття «виборче право» тлумачиться двояко: як система правових норм (інститут конституційного права), що врегульовують