Україна є світською державою, а тому церква й релігійні організації відокремлені від держави, а школа – від церкви. Жодна релігія у зв’язку із цим не може бути визнана державою як обов’язкова. Водночас ніхто не може бути увільнений від своїх обов’язків перед державою або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань. Що стосується виконання конституційного військового обов’язку, то Основний Закон України передбачає положення, згідно із яким у разі, коли його виконання суперечить релігійним переконанням громадянина, його виконання має бути замінено альтернативною (невійськовою) службою.
Більш детально реалізація цього конституційного права громадян регулюється Законом України «Про свободу совісті та релігійні організації». Закон закріплює право громадян безперешкодно і без будь-якого дозволу влади брати участь у релігійних обрядах та церемоніях у культових будівлях і на прилеглій території, у містах паломництва, на кладовищах, у місцях окремих поховань і крематоріях, на квартирах і в будинках громадян, а також у військових частинах, у лікарнях, госпіталях, будинках для престарілих та інвалідів, у місцях досудового ув’язнення і відбування покарання.
В інших місцях релігійні обряди, церемонії та процесії проводяться щоразу з дозволу відповідної місцевої державної адміністрації або виконкому місцевої ради.
Важливою новелою закону є гарантія таємниці сповіді, яка не дозволяє будь-кому вимагати від священнослужителів відомостей, одержаних ними при сповіді віруючих.
6.9. Конституційний обов’язок захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності. Поняття загального військового обов’язку
Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов’язком громадян України.
Порядок захисту держави регулюється спеціальними Законами України. Закон «Про оборону України» встановлює основи оборони держави; повноваження органів державної влади; основні функції та задачі органів військового управління; права й обов’язки громадян у сфері оборони та інші важливі питання.
Згідно із вказаним законом, оборона України – це система політичних, економічних, соціальних, воєнних, наукових, правових та інших заходів держави з їхньої підготовки до збройного захисту в разі збройної агресії чи збройного конфлікту.
Закон України «Про збройні сили України» визначає функції, склад Збройних Сил України, правові основи їх організації. Закон також визначає, що Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України є Президент України. Збройні Сили України – це військове формування, на яке, у відповідності з Конституцією України, покладається оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності.
Закон України «Про військовий обов’язок та військову службу» здійснює правове регулювання відносно військового обов’язку