– Господи, Майкле, – видихнула вона, тримаючись за серце. – Ти мене до смерті налякав.
Він простягнув руку до склянки з водою, що стояла на тумбочці біля ліжка, і жадібно пив, прагнучи загасити пожежу, яка палала в горлі, і проливаючи воду собі на груди.
– Любий? – Джина торкнулася пучками пальців його шиї. – Що це таке?
Майкл відчув, як пече шкіра на шиї, і приклав пальці до того місця, звідки йшло це відчуття. На шкірі був поріз, і коли Майкл встав з ліжка, щоб подивитися у дзеркало над туалетним столиком, то побачив, що зі свіжої подряпини сочиться кров.
Дружина підійшла й стала біля нього.
– Ти подряпався уві сні?
– Не знаю. – Але він добре знав. Досі не міг нормально дихати через той сон.
Джина взяла його за руку і зморщила носа, підносячи її собі до рота. Якусь секунду він думав, що вона її поцілує, але натомість вона запитала:
– Чому від тебе пахне хлоркою?
Він намагався відмитися від того липкого смороду, який чіпляється, коли перебуваєш поряд із трупом. Але дружині Майкл цього не сказав, не хотів починати цієї розмови. Він примружився, дивлячись на годинник, і запитав:
– Котра тепер?
– Чорт, – простогнала вона, відпускаючи його руку. – Уже час вдягатися. За дві години починається моя зміна.
Майкл узяв будильник, щоб подивитися самому. Шоста тридцять. Пропрацювавши на місці злочину, перевернувши догори дриґом квартиру покійної й оформивши всі документи, він спав лише чотири години.
Увімкнувся душ, забурчали в стінах труби, коли ними пішла гаряча вода з обігрівача. Майкл зайшов у ванну й побачив, як Джина скидає нічну сорочку.
– Тім уже встав, – сказала вона, знімаючи трусики. – Піди подивися, щоб він чогось не накоїв.
Майкл прихилився до стіни, милуючись її пласким животом і м’язами на руці, що випиналися, коли вона розпускала волосся.
– З ним усе добре.
Помітивши, що він її роздивляється, Джина промовисто на нього подивилася.
– Піди глянь, як він.
Майкл мимоволі всміхнувся. Її груди зберегли пружність після народження Тіма, і Майклів рот мало не наповнювався слиною, коли він на них дивився.
– Подзвони на роботу й скажи, що захворіла.
– Аякже.
– Подивимося кіно, цілуватимемося на канапі. – Він помовчав, потім обережно спитав: – Пам’ятаєш, як ми годинами просто цілувалися? – Господи, ось уже багато місяців він не отримував нічого, крім хіба що скупого дзьобання в щоку. – Джино, нумо, поцілуймося, як тоді. Більше нічого. Просто поцілуймося.
– Майкле. – Джина нахилилася перевірити, чи не занадто гаряча вода, і зайшла в душову кабіну. – Годі витріщатися на мене, наче я хвойда, і піди подивись, як там твій син.
Вона