Лео знову здвигнув плечима.
– Кілька типів викрадали дітей у Флориді, обмінювалися ними зі своїми друзяками в Монтані. Усе це відбувалося неподалік від Гартсфілда, де дітлахів переганяли, як худобу. Група твого приятеля розкрила справу за місяць. Дамочка отримала підвищення, Трент залишився на місці.
– Групу очолював він?
– Угу.
– Тоді чому його не підвищили?
– Це ти в нього спитай.
– Якби я міг спитати в нього, не базікав би тут із тобою. – Лео зблиснув очима, наче ці слова зачепили його за живе. – Чувак, це все, що я знаю. Трент добропорядний, знає свою роботу. Хочеш дізнатися більше, подзвони комусь у центрі й сам усе з’ясуй.
Майкл невідривно дивився, як горить кінчик його сигарети. Джина убила б його, якби побачила, що він курить. Утім, вдома вона могла відчути лише запах на його пальцях.
Він кинув недопалок на землю й розтоптав п’яткою.
– Енджі досі працює у відділі моралі?
– Поласкі? – запитав Лео так, наче вухам своїм не вірив. – На біса тобі здалася та шибанута полячка?
– Відповідай, бляха, на запитання.
Лео витяг ще одну сигарету й підкурив од першої.
– Ага. Як мені відомо.
– Якщо мене шукатиме Трент, скажеш, що за кілька хвилин я знову спущуся сюди.
Часу на те, щоб відповісти, Майкл Лео не дав. Він побіг сходами на третій поверх, і вже на підході до дверей його легені ходором ходили в грудях. Найбільше роботи у відділі моралі припадало на нічну пору, тож в офісі була половина працівників відділу – вони писали звіти з рейду минулої ночі. Енджі працювала приманкою. На ній був топ із бретелькою через шию, що на три дюйми не діставав пупка, а на столі розпласталася, мов мертвий шпіц, білява перука.
Він чекав, поки вона підведе погляд, і коли це сталося, помітив, що Енджі не надто рада його бачити. Поки Майкл ішов до її столу, вона відкинулася на спинку стільця й поклала ногу на ногу. Спідниця в неї була така коротка, що Майкл з міркувань дотримання пристойності відвів погляд.
– Чого ти прийшов? – спитала вона. – Господи, ти на чорта схожий.
Майкл провів пальцями по волоссю. Від пробіжки сходами виступив піт. У легенях досі лишався дим, і він викашляв щось схоже на передсмертне хрипіння. Боже, такими темпами він дуже скоро приєднається до Кена в інвалідному візку.
– Можна тебе на кілька слів? – спитав він.
В її очах з’явився сторожкий вираз.
– Про що говоритимемо?
Майкл перехилився до неї через стіл, щоб його більше ніхто не почув.
– Ого, – сказала вона і відштовхнула його, підводячись. – Ходімо в коридор.
Він пішов слідом за нею, відчуваючи на собі погляди всіх працівників відділу. Насправді Майклу подобалося працювати в «моралі». Тут можна було спостерігати за дівчатами, відловлювати їхніх клієнтів і практично ніколи не доводилося казати батькам, що труп їхнього сина чи доньки виловили в Чаттахучі.[7] Він звільнився не тому, що так хотів. Його проблемою була Енджі. Вони не надто ладнали,