Вона керувалася правилом: життя у бруді проблемам не зарадить. Власта страшенно не любила неохайну кухню. Вже за кілька хвилин посуд був вимитий та висушений, а ще за двадцять і сама кухня сяяла так, немов уранці сюди ніхто не заходив. Тим паче роздратований підліток, який запізнювався до школи. Незібраність та дратівливість не були властивими доньці, проте дівчинка все ще страшенно переймалася через смерть Єгора.
Минуло кілька років, відколи Власта розлучилася, перед тим проживши у шлюбі цілих тринадцять. А віднедавна Властине особисте життя налагодилося: вона зустріла Артема. Саме донька примудрилася їх познайомити. Патрульна багато часу проводила на службі – кожна зміна тривала по дванадцять годин, не враховуючи часу на добирання туди-назад, часу на шикування, проходження медогляду та отримання й здавання зброї. І це, якщо не брати до уваги затяжні виклики, які могли суттєво подовжити зміну, а також численні збори. Катя дочасно стала самостійною: дівчинка готувала, прибирала і навчалася без сторонньої допомоги. Втім, вона все ще залишалася дитиною.
Події, що трапилися у Львові, вибили з колії й Власту. Цими днями їй вартувало чималих зусиль змусити себе робити бодай щось. Усі думки займало бажання знайти того, хто хотів смерті Єгору. Її страшенно переймало, що Гусейнов заборонив їй брати участь у розслідуванні.
На початку десятої Власта із задоволенням виявила, що встигає на йогу. Ще кілька років тому вона би ніколи не повірила, що так любитиме повільні розмірені тренування. Це в той час як улюбленими іграми завжди був активний баскетбол, навіть футбол. Йога допомагала заспокоїтися після важких змін або ж морально підготуватися до наступних. Попереду на неї чекали дві нічні зміни, а також розслідування справи Єгора. Попри заборону Гусейнова, Кир’ях та Войтюк обіцяли тримати її в курсі справи. Та й сама вона не мала наміру пливти за течією.
Збадьорившись планами, Власта почимчикувала до кімнати – збиратися. Краєм вуха почула кроки на сходовому майданчику. Як завжди в цей час, відчинилися двері сусідньої квартири, й голова сімейства – хлопець років двадцяти п’яти – побіг сходами донизу. За кілька хвилин його дружина поведе сина до дитсадка. Все знову затихло, проте ненадовго. Тепер Власта почула, як згори збігала такса, гавканням підганяючи господаря.
Ця вранішня пора ніколи не була спокійною: хтось прямував на роботу, хтось на навчання. Рівне поки залишалося у жовтій карантинній зоні, тож плин життя практично не змінився. А якщо говорити відверто, то ніхто особливо не дотримувався карантинних обмежень.
Власта завмерла: скидалося на те, що хтось постукав у двері. Здалося? Чи знову сусідський малюк не втримався від того, щоб не зачепити її помешкання? Поки матір зачиняла двері, той частенько бешкетував.
Стукіт повторився. Націлений, упевнений і вимогливий. Отже, невипадковий.
Власта здивувалася неочікуваному гостеві. Патрульна завмерла, дослухаючись. Усе повторилося знову, лише цього разу гучніше