– Я досі не можу зрозуміти, як люди вирушають у Таїланд, щоб відшукати самих себе, – бурмоче Джульєтте. – Чому вони думають, що їхнє Я загубилося саме тут?
Лео сприймає все спокійніше. Він узагалі сюди не хотів.
Раптом до пари долинає шум моря десь за деревами. Лео і Джульєтте пришвидшують кроки. І ось перед ними вода. Вона неймовірно блакитна. Лео ступає кілька кроків по піску з черепашника, аж поки його в’єтнамки не омиває хвиля тепленької водички, а хребет – приємна злива ендорфінів. Він скидає в’єтнамки й провалюється по кісточки у пісок. Лео гукає через плече:
– Ну що ж. Я так і не відшукав свого Я, але добрий настрій точно зловив.
У пошуках щастя не варто гнатися за дофаміном. Значно більші шанси нам обіцяють ендорфіни, назва яких дослівно походить від слів «власний» і «морфін». Це такий собі приват-опіум. «Зроби-своїми-руками»-опіум, якщо хочете. Своєю назвою ендорфіни завдячують знайомству людини з дурманливими речовинами маку. Якщо щось робить вас щасливими, то знайте: це ендорфін возз’єднується з опіоїдним рецептором.
Ендорфіни допомагають при болях, задишці, діареї. Та насамперед вони розписуються за отримання всіх тих гарних речей, до яких нас мотивував дофамін – від їжі до сексу, і водночас забезпечують додатковий поштовх набувати новий досвід. Без ендорфінів ми нічого не навчилися б ні з одного, ні з другого.
Те, що радість від володіння чимось не завжди така ж інтенсивна, як саме бажання отримати це, дуже нервує. Особливо, коли в сусідовому дворі знову зеленіша трава. А ще гірше – коли ми додали до нашої стільки добрив, що вона стала коричневою, або тоді, коли ми прагнемо чогось, що не приносить нам користі.
І все ж варто розділяти прагнення та винагороду, джерелом яких є дофамін або опіат. Так само як не варто пити шампанське, перш ніж давати раду платіжкам за комунальні послуги.
Опіати дозволяють нашій гормональній системі об’єднувати наші бажання та потреби під одним дахом. Адже й насолода залежить від частини доби, а також від кількості порцій спагеті.
Задоволення від того, що ми зараз переживаємо, залежить від стану організму. Залежно від конституції нашого тіла, а також від показників стану його потреб, ендорфіни можуть зробити так, щоб солодке смакувало ще краще, а гірке видавалося не таким уже й гірким.
Оскільки наше тіло завжди гналося за рівновагою – хоча б за тим варіантом, який ми називаємо рівновагою, хоч вона ледь балансує на одній нозі – нам подобається все, що відновлює баланс. Коли ми гуляємо вздовж берега Північного моря, але забули куртку, то прохолодний бриз умить перетворюється на пекло. А липкої літньої ночі цей бриз – ніби помах янгольських крил. Ми насолоджуємося насамперед