Коли тіло бунтує, то гормони вступають у зв’язок з особливими білками (їх ще називають цитокінами), а ті вже намагаються виправити ситуацію, запустивши цілеспрямовані імунні реакції. Саме тому маркер запалення інтерлейкін є добрим індикатором усього, що відбувається у вашому житті й думках. Водночас ці маркери приносять цілу купу інших ефектів, наприклад запускають зачароване коло, в якому рани під час стресу загоюються повільніше, тож нам доводиться боротися не лише з нашими буденними клопотами, а й із надокучливою ранкою в роті, від якої постійний стрес. («Я тільки перевірю, чи вона там ще є. Ой, боляче!») Навіть на вакцину проти гепатиту чи грипу ми реагуємо сильним ослабленням, якщо зазнаємо стресу в універі чи якщо нам доводиться доглядати родича, що потребує опіки.23,24 Імунна система все розуміє, але зараз їй не до цього.
Другий підозрюваний, який вже не раз потрапляв у поле зору, – це живіт.25,26 Удари долі б’ють нас досить часто в шлунок, але якщо з ними поборотися лікарськими методами, то можна здолати не тільки страхи чи болі у животі, але й непередбачувану флору кишківника.25
Погоджуюся, це пригнічує. У житті й без того вистачає клопотів.
Та все ж такі знання вкладають нам до рук кілька абсолютно нових засобів та шляхів покращення нашого здоров’я. Протилежним до бажання дистанціюватися від себе є прагнення жити в гармонії з собою, і з тою каменюкою – особливо. У гармонії з усім тим, що так гарно виглядає на сторінках журналів про життя-любов-довкілля-хюґе-флоу з рецептами та невеличким подарунком до кожного номера. Але для цього нам доведеться ще більше розмити кордон між свідомістю та тілом. Якщо пощастить, ми одразу ж відшукаємо кілька способів, як задовольнити обидві частини. І способи ці не будуть такими банальними, як от – їсти побільше зелені. (Не маю нічого проти, але світ став би дещо чеснішим, якби персонажі реклами під час споживання смузі з листя салату, броколі, шпинату та капусти кале не вдавали щоразу аж таке захоплення.)
Не лише заради флори наших кишок, а й заради мозку.
Як і тіло, голова теж може зіткнутися з гормональними проблемами. Але ми говоримо про них неохоче. До вибриків нашого тіла ми вже звикли й уміємо дати їм раду. Мої коліна постійно хрустять без видимих на те причин, але я успішно долаю цю проблему і просто сильно не перегинаю коліна. Коли ж «хрустить» психіка, тоді ми ніяковіємо, бо це ж ближче до нашого Я. Ми часто не знаємо, як розв’язувати психічні проблеми. Навіть у такий субоптимальний спосіб, у який я вирішую свою проблему з колінами. («Я просто не перевіряю пошту. Вона мене нервує».)
Серотонін та інсулін – чудові гормони, які доводять: відмежовувати діяльність мозку від тіла безглуздо. В інсуліну тут однозначно легше становище, адже у нього цілком тілесне головне завдання: змусити клітини вбирати цукор з крові! Така реальність.
Інсулін терпляче киває:
– Отож. Тільки тут все надто спрощено. Адже у мозку, до слова,