Вона зазирнула просто в їхню темно-бурштинову глибочінь.
– Отакі ось справи, – сказав Боббі. – Тепер я працюватиму з Беджером.
Френкі кивнула.
Стюард прочинив двері й оголосив:
– Обід.
– Ходімо? – запитала дівчина.
Вони пішли у вагон-ресторан.
Боббі здійснив стратегічну втечу на той час, коли очікувалася друга поява контролера.
– Не варто змушувати його мучитися докорами сумління, – пояснив він.
Але Френкі відказала на це, що сумнівається в тому, що в контролерів буває сумління.
Було щойно по п’ятій, коли вони дісталися Сайлема, залізничної станції поблизу Марчболта.
– На мене чекатиме машина, – сказала Френкі. – Я підкину тебе.
– Дякую. Не доведеться чотири кілометри перти цю жахливу штуку.
Боббі зневажливо копнув валізу.
– П’ять, а не чотири, – виправила дівчина.
– Чотири, якщо піти стежкою через поле для гольфу.
– Там, де…
– Ага, там, де зірвався той нещасний.
– А його ніхто не штовхнув? – поцікавилася Френкі, передаючи валізу з одягом покоївці.
– Штовхнув? Боже, ні. Навіщо?
– Ну, так звучало б інтригуюче, – відказала вона знуджено.
Розділ четвертий. Дізнання
Дізнання щодо загибелі Алекса Прітчарда почалося наступного дня. Доктор Томас давав свідчення стосовно обставин, за яких було знайдено тіло.
– Він був іще живий? – запитав слідчий.
– Так, він іще дихав. Однак надії на порятунок не було. Розумієте…
Лікар вдався в медичні подробиці. Слідчий прийшов на порятунок присяжним.
– Тобто, говорячи просто, у чоловіка був зламаний хребет?
– Можна й так висловитися, – розчаровано погодився доктор Томас.
Він розповів, як пішов по допомогу, залишивши тіло на Боббі.
– Докторе Томас, на вашу думку, в чому причина цього нещасного випадку?
– Мушу сказати, що, найімовірніше (на жаль, потерпілого не вдалося розпитати через його стан), покійний оступився з краю скелі. З моря підіймався туман, а на цій ділянці стежка дуже різко звертає від води. Унаслідок туману покійний міг не помітити повороту, ступити крок уперед і впасти зі скелі.
– Чи не зауважили ви якихось ознак насильства? Втручання третьої особи?
– Скажу лише, що всі засвідчені нині ушкодження можна пояснити падінням з висоти п’ятнадцяти- двадцяти метрів.
– Чи розглядаєте ви можливість самогубства?
– Це, звісно, цілком імовірно. Я не можу сказати, чи він упав випадково, чи навмисне кинувся зі скелі.
Наступним викликали Роберта Джонса.
Боббі пояснив, що грав із лікарем у гольф і запустив слайс у напрямку моря. Підіймався туман, видимість була погана. Молодикові здалося, що пролунав крик, і на мить він замислився, чи не міг м’ячик зачепити когось, хто йшов стежкою. Тоді, однак, вирішив, що так далеко м’ячик не залетів би.
– Ви знайшли м’ячик?
– Так,