– «не можна панувати довго в Східній Європі за допомогою технічних державних і управлінських засобів, які спираються на сильну окупаційну армію»;
– «східноєвропейським простором можна буде оволодіти в майбутньому лише за допомогою ідей і взаємною згодою проживаючих там народів»;
Остаточний висновок, сформульований авторами цього документа, звучить так: «Військова окупація не може триматися довгий час у Східній Європі. Тільки новий державний лад, збудований за національним принципом, може забезпечити там здоровий розвиток. Тільки самостійна Українська держава могла б зберігати такий новий лад…» ОУН «готова вести боротьбу до здійснення свого національного ідеалу».[16]
Хотілося би заперечити, та немає як. Останні 70 років нашої історії політика країн Євросоюзу, США та Росії, врешті-решт наш повсякденний життєвий досвід підтвердили і щодня підтверджують справедливість цих оцінок.
Але очевидним сьогодні і зовсім неочевидним тоді є розуміння того, що така мета радикально суперечила геополітичним планам німецького диктатора, який розглядав цей простір як життєво необхідний для свого, а не українського народу.[17] Про його численних союзників, які мали свої плани щодо територій, заселених українцями, згадувати не буду.
Документи п'ятий, шостий та сьомий мають відповідно назви «Боротьба і діяльність ОУН під час війни. Інструкція Служби Безпеки (травень 1941 року),[18] «Боротьба і діяльність ОУН під час війни. Політичні вказівки (травень 1941 р.) та «Напрямні ОУН "Боротьба і діяльність ОУН під час війни"». Змістовно це – докладні, ретельно виписані вказівки – від порядку проголошення Української держави та організації її збройних сил до процедури запровадження національної символіки й текстів пісень, які можна та необхідно співати.[19] Аналіз їх потребує окремої розповіді, яка далеко виходить за межі цієї розвідки. Тут лише констатуймо: для розробки документів такого об'єму необхідно багато часу, багато зусиль і багато людей.
Оцінюючи їх, треба взяти до уваги, що, по-перше, оригінал першого документа відсутній, публікація здійснена за неатрибутованою машинописною копією. По-друге, в назві цієї збірки документів йдеться про СБ бандерівської течії, а в самому документі – про ОУН у цілому.
Тепер почитаємо, про що йдеться в першому документі, що починається словами: «Є певний порядок у революційному будуванні, від якого невільно відступити…» Головний його посил, як на мою думку, такий: «Ми стоїмо на становищі, що при нинішних швидкостях, з якими проходять воєнні дії, ми, як революційна сила, зможемо відіграти незначну роль. Тому організація власної збройної сили у відношенні до можливості й конечності вжиття її на фронті зовнішньої боротьби буде спізнена. Тим актуальнішою стає зате організація внутрішнього фронту шляхом закріплення ладу й порядку на звільненій території власними силами і самостійно хоч рівнобіжно з задержанням ладу і порядку,