– Ось це і є моя душа, – сказав дев, показуючи рибу дівчині.
Наступного дня дев подався на полювання, а Маммедджан підійшов до дівчини, оживив її, потім проказав слідом за нею: «Я пірім Вейсел гара![13]» – і підняв камінь. Кинув він у воду перепічку і упіймав рибу. У цей час несподівано з'явився дев. Та Маммедджан випередив дева і убив рибу. Дев звалився, як підрубана чинара. Піднялася пилюга, зчинилася буря, і навколо потемніло. Потім знову прояснилося, і Маммедджан забрав із собою пері, хурджин з намистом і повернувся додому.
Купив Маммедджан на базарі тканину і сказав своїй першій дружині:
– Пері не вміє шити сукню, поший ти.
– Нехай шиє сама, – відповідала перша дружина, – що у неї, рук-ніг немає?
Маммедджан відніс ханові намисто, а на зворотному шляху запропонував одній старій:
– Тітонько, приходь до нас шити сукню. Дамо тобі кілька кранів.[14]
– Добре, дитино, – відповідала стара.
Прийшла вона до Маммедджана додому, взяла тканину і ножиці, та замість тканини розкроїла собі руку. Тоді пішла стара до хана, показала йому руку і сказала:
– Хан-ага, погані твої справи – раніше у Маммедджана була одна дружина, а тепер стало дві. І ось поглянь, задивилася я на їхню красу і не помітила, як порізала руку.
– Ідіть покличте Маммедджана, – наказав хан.
Маммедджана покликали, і хан сказав йому:
– Маммедджане, ти маєш добути мені молоко левів і тигрів. Це ліки для моєї матері. Даю тобі три дні строку. Якщо не добудеш – обов'язково тебе страчу!
Маммедджан повернувся до своєї дружини з плачем.
– Чому ти плачеш? – запитала його пері.
– Хан велить мені добути молоко левів і тигрів, – відповідав Маммедджан.
Тоді пері сказала:
– Хіба через це плачуть? Іди у таке-то місце: там лежить старий лев зі скалкою в лапі. Ти візьми із собою щипці і шило, підкрадися тихенько і витягни скалку. Потім сховайся, і що б лев не говорив, не показуйся. Тільки тоді, коли прокаже ім'я Сулеймана,[15] ти можеш вийти, і він виконає все, що тобі треба.
Як було сказано, Маммедджан вирушив туди, підібрався до лева і витягнув з його лапи скалку.
– Гей, хто це? Ти помреш! – крикнув лев.
Та відповіді йому не було. Тоді нарешті лев промовив ім'я Сулеймана, і Маммедджан підійшов до нього.
– Ну, чоловіче, – заговорив лев, – ти зробив для мене таке добре діло. Проси тепер, що тобі треба, я все виконаю.
– Мені треба левине молоко, – сказав Маммедджан.
Тут лев крикнув: «Шір![16]» – і з'явилася зграя тигрів. Потім він крикнув: «Пелен!» – і з'явилася зграя левів. Лев дав Маммедджанові два бурдюки і сказав:
– Наповнюй.
Маммедджан наповнив обидва бурдюки і нав'ючив по одному на тигра і лева. Старий лев послав з Маммедджаном