– Зрештою, мені було навіть весело сьогодні. Якби не ці типи, то була б нудьга нуднезна.
– Не думаю, що Роберта поділяє цю думку. – Бабі чемно поставила целофановий пакет біля своїх ніг. – Вони їй хату зруйнували!
– Та ну, що там таке, якісь дрібні збитки. Їй доведеться почистити дивани та здати до хімчистки фіранки.
Раптовий гуркіт розірвав елегантну та гармонійну атмосферу в автівці.
– Що таке?
Бранделлі глянув у бокове дзеркало. Воно відобразило пику Луконе. Той реготав, як навіжений. Позаду нього Гак звівся в сідлі мотоцикла і ще раз сильно копнув машину.
– Це ті несамовиті! Швидше, газуй!
Кіко перемикнув передачі й прискорився. Легкі мотоцикли також розігналися і не відставали від нього. Бабі стривожено озирнулася. Вони всі були там, на своїх потужних мотоциклах – Кролик, Полло, Сицилієць, Гак, а посередині – Степ. Куртка на голому тілі напнулася, відкрилась, демонструючи торс. Степ їй усміхнувся. Бабі відвернулася.
– Кіко, мчімо звідси якнайшвидше, я боюся!
Кіко, не відповідаючи, продовжив кермувати, тиснучи на газ. Машина летіла вниз, по узвозу Кассії, у холоді ночі. Але мотоцикли не відставали. Кролик прискорився, Полло витягнув ногу й прямим ударом розбив задню фару. Сицилієць копнув ліві бокові дверцята позаду Кіко і геть їх пом’яв.
– Бля, вони мені її нівечать!
– Кіко, навіть не думай зупинятися, бо тоді знищать тебе.
– Ні, але я можу дещо їм сказати.
Натиснув електричну кнопку віконечка, відчинив його до половини.
– Слухайте, хлопці, – прокричав він, намагаючись зберігати спокій та не з’їхати з дороги, – це машина мого батька, і якщо…
Йому чвиркнули у самісіньке обличчя.
– Яху-у-у-у-у, влучив, сто пунктів!
Полло схопився на ноги позаду Кролика, піднявши руки вгору на знак перемоги.
Кіко у відчаї витерся замшевою хусточкою, дорожчою за рукавички Полло. Бабі з відразою подивилась на цей плювок, який ніяк не хотів стиратися з обличчя Кіко, потім натиснула електричну кнопку, закривши віконечко, перш ніж Полло примудриться поцілити у щось іще.
– Намагайся доїхати до центру, може, там поліція буде.
Кіко відкинув на заднє сидіння хусточку і продовжив кермувати. Почулися ще звуки розбитих фар та зім’ятого заліза. «Кожен удар, – подумав він, – це сотні тисяч лір збитків та довжелезні скандали з батьком». Тоді, засліплений раптовою злістю, рвучко вивернув кермо. Машину занесло спочатку праворуч, відтак ліворуч, вона штовхнула мотоцикли. Сицилієць метнувся вбік, опинився на іншій смузі, на щастя, порожній. Кролик ударив по гальмах, щоб не вилетіти з дороги. Кіко зареготав майже в істериці.
– Вони хочуть війни? Добре, вони її отримають! Я їх усіх уколошкаю, розчавлю, як мишей!
Ще раз крутонув кермо, відкинувши