У Дарини по тілу побігли мурашки. Вона хотіла швидше залишити неприємну співрозмовницю. Лера також занервувала, хоча цього не виказувала. Слідча в черговий раз подякувала Єремєю Василівну за розповідь. Після чого наполегливо повернула ключ у дверному замку. Їй, як і Дарині, хотілося якомога швидше опинитися за межами похмурої квартири.
На вулиці виявилося по-весняному добре. Вмить випарувався неприємний осад після старої квартири, де тхне пилом і господарським милом.
– Як щодо того, щоб перекусити? – поцікавилася Лера. – Тут недалеко є непогане кафе. Там можемо з'їсти по сендвічу.
– Ти після всього почутого можеш думати про їжу? – здивувалася Дарина.
– А що? Не обідати тепер? Я, насправді, не особливо вірю в усі ці вигадки про духів і порожні труни. Хоча я б перевірила інформацію. Правда, не знаю поки яким чином, тому як отримати дозвіл на ексгумацію тіла практично неможливо. Але поки я не з’їм сендвіч, ніякого розслідування не буде, – заявила слідчий.
– Хіба можна відволікатися в такі серйозні моменти, які вимагають негайних дій? – не припиняла обурюватися Дарина.
Лера розсміялася.
– Негайних дій вимагає мій шлунок, – знову незрозуміло пожартувала слідчий. Лера попрямувала своєю витонченою ходою до автомобіля, даючи зрозуміти Дарині, що відставати не варто.
До кафе дівчата їхали мовчки, кожна занурена в свої думки. Дарина замислилась над розповіддю Єремєї Василівни. Після розмови з сусідкою Макарової можна було б припустити, що перстень потрапив до вбитої дівчини через оголошення про продаж в Інтернеті. Однак прикраса прийшла на оцінку, а це означає, повірений провів опис майна до моменту придбання вбитою персня у Марії Петрівни. Інакше прикраса не потрапила б до переліку опису майна. Тоді виходить, що Макарова продала прикрасу десь в проміжку після опису, але перед смертю і нічого не доповіла повіреному. Інакше він би не відправляв перстень на оцінку. Але знову нестиковка. Макарова не мала права продавати прикрасу після опису. Вона зобов'язана була довести до відома свого повіреного, щоб той вніс зміни в переліку. Занурена в свої думки, Дарина прокинулася, коли сиділа за маленьким столиком у затишному кафе.
– Ти що будеш? – запитала її Лера. – Можу порадити сендвіч з шинкою. Дуже смачний.
– Так, – неуважно відповіла Дарина.
Лера зробила замовлення: два сендвіча з шинкою, апельсиновий сік для своєї напарниці і каву з молоком для себе.
– Ти десь далеко, – звернулася вона до Дарини. – Невже на тебе справило таке враження відвідування Єремєї Василівни?
– А? – перепитала Дарина. – А ні, просто я замислилася про збіги. Мені приходить на оцінку перстень, ця ж прикраса виявляється на трупі вбитої дівчини. Господиня персня теж мертва. Загадковий відвідувач, який навів жаху на Єремєю Василівну. Тобі не здається все це дивним?
– Здається. І