ЗАПОВIТ. Тож вибиратись швидше треба Із віроломної пітьми, Благословення просим в Неба, Ми – не раби. Раби – не ми!. Владимир Владимирович Проскуров. Читать онлайн. Newlib. NEWLIB.NET

Автор: Владимир Владимирович Проскуров
Издательство: Издательские решения
Серия:
Жанр произведения: Поэзия
Год издания: 0
isbn: 9785005369758
Скачать книгу
повернув зі стежки —

      Кличе ПРИРОДА нас жива!..

      Село – душа ось цього краю,

      Духовності колиска – тут!

      Тому його я вибираю,

      Як свій найвищий інститут!..

      Вечеряю в старенькій хаті,

      Все запиваю молоком…

      Чим сільські люди в нас багаті?

      Сальцем, сметанкою, медком…

      ЗЕМЛЯ ГОДУЄ СЕЛЯНИНА!

      СИЛЬНА ХЛІБАМИ УКРАЇНА!!!

      БАТЬКІВЩИНА І ПАТРІОТИ

      Любов жагучу до Вітчизни

      Не очорни і не забризни!

      Не з Банкової родовід —

      БАТЬКАМ подякувати слід!

      Вони і є твоя Вітчизна,

      Єдина і не чинолизна.

      Наїлись популізму, досить,

      Народ конкретики вже просить!

      Ви кличете нас до любові,

      А ваші прагнення – здорові?

      «Твереза» в вас рука одна,

      А інша «кличе» пить до дна?!

      ЗАДУМАЙТЕСЬ! За 20 літ

      Пішли мільйони на той світ.

      І вимирають ПАТРІОТИ,

      Обмануті, як ідіоти.

      Нафаршировані словами

      Про НЕНЬКУ, та вона – не в Вами.

      Не дивлячись на біль і срам

      Я за ВІТЧИЗНУ все віддам!

      Бо вийшов з трудових низів,

      А не з потомствених князів.

      Народ труда за Батьківщину

      І куфайчину дасть єдину!

      Звичайні в нього лиш турботи,

      Не знають їх ЛЖЕПАТРІОТИ.

      Обдурить «ПРАВДА», засліпить,

      Вона на банковій сидить.

      Уміють жити там «правдиво»,

      Електорат крутить на диво,

      Любить КРАЇНУ закликають,

      Казну ДО СЕБЕ загрібають,

      Вітчизну ж і твою сім»ю

      Здають як вотчину свою.

      Мажори в спадщину беруть,

      Власну будуючи майбуть.

      «Патріотична» цвіль безбожна

      Упевнена, що все їй можна,

      Я б зупинити це був радий —

      Пре з банкової хвиля зради.

      А ви, покривджені краяни,

      Розвіять здатні туман «п’яний»?

      Щоб Ви дружненько «попросили»

      З парламенту поганські сили,

      В них відібрать «закон-мандат»,

      Бо перцю нам дадуть під зад.

      Залишимось ні з чим тоді —

      Старі, середні, молоді…

      Прости, Вітчизно, нас, прости,

      Не ми тут спалюєм мости,

      Тебе з’їдає інший люд,

      Жаль, розплодилося іуд.

      Тож перестаньмо обирати

      Їх у народні депутати!!!

      Інакше нам сидіть в багнюці

      І наші дні щасливі – куці.

      Прошу, ПАНОВЕ, не бурчати,

      «Наїдку» з цього – мов з курчати,

      Щоб вірш згадать не довелось,

      Повинен вдуматись не хтось,

      А Ви, як виборці, мерщій, —

      Хто Вам – чужак, хто – справді свій.

      Як станем діяти нарізно,

      То буде каятись запізно.

      МИ Ж СПРАВЖНІ З ВАМИ ПАТРІОТИ,

      Конец ознакомительного фрагмента.

      Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

      Прочитайте эту книгу целиком, купив