ЗАПОВIТ. Тож вибиратись швидше треба Із віроломної пітьми, Благословення просим в Неба, Ми – не раби. Раби – не ми!. Владимир Владимирович Проскуров. Читать онлайн. Newlib. NEWLIB.NET

Автор: Владимир Владимирович Проскуров
Издательство: Издательские решения
Серия:
Жанр произведения: Поэзия
Год издания: 0
isbn: 9785005369758
Скачать книгу
місяць спочивати,

      Туман знімається із трав,

      Хтось взявсь за споришеві шати,

      В криниці хтось води набрав…

      Вже сонечко встає, як вмите,

      Все вище й вище догори,

      Довкілля сяйвом цим залите,

      Мов демонструє кольори.

      Земля і небо – як картина,

      Здоров’я в Бога лиш проси…

      Безмежно гарна УКРАЇНА,

      Мов кришталь ранньої роси!..

      Ставок сховався в очереті,

      Малює кола в нім карась…

      Рибак закльовне місце «вкметів»,

      Кидає вудку раз-по-раз…

      Вабить плодючий чорнозем,

      До себе кличе хлібороба…

      Ми хліб їмо й комусь везем,

ЦЕ – ВСЕНАРОДНА НАГОРОДА!

      Ростуть картопля і часник,

      Капуста, морква, помідори…

      Хлібець насущний наш не зник,

      КРАЇНУ погань не розорить!

      В нас ГОДУВАЛЬНИЦЯ-ЗЕМЛЯ

      На всю планету знаменита!

      Хлібні потоки звідсіля,

      Мов повінь весняна розлита!

      Жаль, рукотворна є руїна,

      До ручки хочуть довести…

      ТА НАША НЕНЬКА-УКРАЇНА

      НЕ ДАСТЬ СПАЛИТИ ВСІ МОСТИ!!!

      Дніпро реве широкогрудно,

      Бурхливі води в світ несе…

      У нас було і буде ЛЮДНО!

      МИ БУДЕМ МАТИ СВОЄ ВСЕ!!!

      Наш древній град під куполами

      Стояв твердинно і стоїть,

      І доленосні «криголами»

      В часи не стерли лихоліть!

      Ніде чужого він не виїв,

      Обороняє лиш своє,

      Злеліяли слов’яни Київ,

      Столиця далі гніздо в’є!..

      Історія в курганах спить,

      Ховає славу там козачу,

      Та щось не радісно в цю мить,

      Як все згадаю, то заплачу.

      Від моря й до Карпатських гір

      Розкинулась моя держава,

      І процвітали б ми, повір,

      Якби не «братія іржава»…

      Весною ранньою лелека

      Радо вертається сюди,

      Домівка жде його далека —

      Лелече, тут, у нас сиди!..

      Він знає, що вже недалечко,

      Пернатому знов повезло,

      Чекає затишне гніздечко,

      Малят поставить на крило…

      Он квітів зібрана корзина,

      Очей не можна відвести!

      ЦЕ Ж – НАША СЛАВНА УКРАЇНА!!!

      В котрій живемо Я і ТИ…

      Налиті грона винограду

      Пахнуть п’янким уже вином…

      Дивись, і літечко позаду,

      Будем прощатися з теплом…

      Квіти прекрасного жасмину

      Звабливо зманюють мене…

      Мою осінню УКРАЇНУ

      Ніхто байдуже не мине!

      Пічним димком накрита хата,

      Мороз тріскучий щипа ніс…

      Йду переметами до свата,

      В оселю холоду наніс…

      Село взялося святкувати,

      Колядник всяк старатись рад,

      І юний йде, й підстаркуватий…

      Всі вірять в Різдвяний обряд!

      Аж розкалилась пічна глина,

      Комфортно й затишно