Лікар, щасливий з того, що хоч тут уникнули сварки, починає втішати шановну Іренею Гнатівну.
Бідняточко! Вона так перехвилювалася…
Та лікар цієї панянки добре не знає. Ще ніколи й нікому не пощастило заспокоїти шановну Іренею Гнатівну, якщо та вирішила влаштувати істерику. Тож я не без цікавості очікую, коли, врешті, вона перейде до своїх справжніх звинувачень.
Наразі за Мстислава, якщо чесно, не дуже переживаю. Хоч лікар і вважається першокласним підлабузником, та добре знаю, що й спеціаліст першокласний. Якби шеф потребував допомоги саме у цю мить, облизувати його дружину доручили б комусь із допоміжного персоналу.
– І коли б цей… цей… краще виконував свої обов’язки, мій коханий чоловік не опинився б у лікарні, – тоном маленької дівчинки поскаржилася вона. Схоже, їй сподобалося заспокійлива промова лікаря. – Чому він не порадив звернутися Мстиславу до лікаря раніше?! Що ж тепер буде?
Мовчу, тож вона змушена продовжити:
– І взагалі, якби цей… цей… самовпевнений хлопчисько! – «Круто!» – не зміг не оцінити я, нахапалася від Вдови реплік.
Тирада триває апокаліптично. Лікар нервово сіпається. От-от запропонує «легенький укольчик» і вгатить істеричці дозу, котра здатна звалити з ніг слона. А потім ми зможемо поговорити по суті.
– Якби він хоч натякнув мені, що Мстислав зв’язався із тим… розплідником, я б знайшла потрібні слова… Я б… А тепер, тепер… Це не зараження! Правда? Мого чоловіка отруїли!
Завжди вважав: якщо ставитися до усіх жінок, схожих на порцелянових ляльок, як до дуреп, обов’язково наскочиш на розумну стерву, що вдало камуфлюється. До цього дня до останнього підвиду відносив і дружину шефа. Зараз взяли сумніви: а раптом не прикидається?
Так, час «вплутатися» і собі в розмову. Здивовано витріщаюся на обох:
– Пане лікарю, хіба Мстислав Маврикійович отруєний?! Ви ж щойно самі сказали, що є підозра на…
– Е-е-е! Ну, не всі аналізи готові, – якнайдипломатичніше розпочинає лікар. – Чітка клінічна картина ще не вимальована… І отруєння не можна виключати, однак… Це не дуже схоже на отруєння, – раптом цілком по-людськи додає він, зустрівшись зі мною поглядом.
– Ви що, обидва глухі? Та кажу ж Вам: мій чоловік зв’язався із небезпечними людьми! А може, може, то секретар за гроші вивів вбивцю на мого чоловіка? – не вгаває Іренея.
«Жіночко, він був зв’язаний із небезпечними людьми, коли ти ще виходила на сцену у ролі служниці з однісінькою реплікою за весь спектакль і слова такі, як «ботокс» чи «спа-салон», чула хіба по телевізору… А вже які чутки про нього ходили серед конкурентів – хоч дітей лякай», –