Бен-Ґуріон. Держава за будь-яку ціну. Том Сегев

«відкрив» Седжеру за рік до того, як оселився у Петах-Тіква роком раніше за Бен-Ґуріона. Цемах був серед засновників групи робітників під назвою «Га-Хореш», що означає «Орач», у своєму новому будинку, і розпочав публікувати оповідання у «Хаоламі», щотижневику, що виходив у сіоністській організації. І він не кинув свого друга у Петах-Тіква. «Він повернувся, – багато років по тому розповідав прем’єр-міністр Бен-Ґуріон, ніби його все ще хвилювало це твердження про їхню дружбу. – Він повернувся і сказав мені: «Це те місце, де ти знайдеш батьківщину. Поїхали зі мною. Ми поїдемо до Седжери». І він повів мене до Седжери пішки». Ця подорож тривала три дні. Потрапивши туди, вони були майже мертві від виснаження.[270]

* * *

      Пізніше Бен-Ґуріон казав, що провів у Седжері три роки. Насправді він прожив там лише тринадцять місяців, і не можна стверджувати, що всі вони були щасливі.[271] Причина полягала у тому, що лише за кілька днів після його приїзду в жовтні 1908 року приїхала на тренування і група «Бар-Гіора», яку очолювали Ізраїль Шохат і Маня Вілбушевич. Колектив, наскільки це відомо, налічував двадцять членів, серед інших і шістьох жінок. Вони вміли працювати та закінчувати рік із прибутком. Як згуртована група, вони керували загальною кухнею, пральнями та взяли під контроль суспільне життя єврейських різноробів. Члени «Бар-Гіора» також були лідерами на влаштованих ними пісенних та танцювальних вечірках, що тривали аж до ночі. Цемах зненавидів їх із першої миті. «Вони були дивними, галасливими й зухвалими, – казав він, – і приїхали, щоб заволодіти навчальною фермою, поводячись як завойовники. Незабаром він залишив Седжеру, оскільки, за його словами, не хотів приймати замовлення у Мані Вільбушевіч. Але, можливо, Цемах поїхав через дівчину з Ростова, яка працювала на зерносховищі та з якою фліртували всі хлопці. Йому здавалося, що вона хоче його, але вона обрала іншого. Бен-Ґуріон, залишившись знов без Цемаха, стверджував, що Вільбушевич обмовляла інших працівників перед керівником фермерського господарства.[272]

      Члени колективу його віку знали про діяльність Бен-Ґуріона в «По’алей Ціон». Для них були важливі влада і перемога, а тоді партійна діяльність Бен-Ґуріона ще не зробила з нього лідера. Вони жили, як вважали за потрібне, ізольованою групою, майже таємною сектою. У всій Седжері «Бар-Гіора» не могли знайти більш захопленого прихильника, ніж Бен-Ґуріон, але, знов таки, не приймали його до себе.

«Черкес поїхав»

      За кілька днів після приїзду до Седжери Бен-Ґуріон зрозумів, що охорону ферми забезпечують наймані арабські та черкеські охоронці, що є порушенням умов єврейської праці. Для цього були причини. Лідери Єврейської колонізаційної асоціації попереджали своїх представників у Палестині, щоб ті підтримували добрі стосунки з арабами Седжери, деякі з яких були змушені полишити землі, що придбала компанія.[273] Місцеві охоронці знали околиці та їх жителів; служба в охороні викликала в них гордість і забезпечувала непоганим доходом. Отже, були вагомі підстави