Останнє питання виглядало явно знущальним.
Праве віко Кошового зрадницьки сіпнулося.
– Не будете виправляти помилку? – Клим знав, що почує.
– Не бачу помилки.
– Скільки тут коштує пастіс?
– Частування – презент. Прийміть його і як моє приватне вибачення.
– Хочете правдиве зізнання? – Кошовий підвівся. – Цими останніми словами ви зупинили мене від того, аби вилити ось це у ваш писок.
Поки Жульєн Куртуа перетравлював почуте, Клим підвівся.
Зміряв редактора втомленим поглядом.
Пішов геть, залишивши недопиту чарку на столику поруч із газетою.
Розділ 2
Страшна помста мадам Лоран
Назад на Сіте вертався тим самим шляхом, і завернув на площу Луї-Лепін.
Тут, недалеко від Нортр-Даму, аромати довкола Ринку квітів[26] створювали у поки що сірому сльотавому Парижі острівець вічної весни. Зараз, у бідній день, для повноти картини тут бракувало лише пташиного співу – насолодитися ним можна було щонеділі, й Клим останнім часом намагався не втрачати такої нагоди.
Не думав, що потягне на щось подібне.
До, а тим більше – під час війни Кошовий не знаходив у своїй душі аж таких романтичних струн. Щоправда, свого часу Бася Райська відшукала, вони звучали незнаними раніше нотами під її вмілими тонкими артистичними пальчиками. Та після її смерті струни обірвалися, а те, що потім виникло в нього з Магдою Богданович, виглядало швидше проявами зрозуміліших, природних інстинктів. Вони пробуджуються, коли двоє самотніх людей у важкий для обох час намагаються знайти захист і спокій, нехай дуже умовний.
Хоча Магда раптом нарікала: навіть у моменти найтіснішої, інтимної близькості, коли вже досягаєш піку вдоволення чи лежиш потому, тяжко й нерівно дихаючи, від нього не дочекатися потрібних слів. Клим або віджартовувався, або навіть огризався – хіба в такі моменти потрібні слова… І взагалі, їх вигадали поети, здебільшого нездалі, аби морочити голови жіночкам та домагатися всього, чого інші, раціональніші чоловіки, домагаються