– Що там було?
– Гніздечко. Любовне, точніше – інтимне, для зустрічей певного характеру. Месьє Лорана там справді бачили. А в кімнаті, месьє Кошові, жіночий портрет. На повний зріст. Жінка гола. Стоїть до художника спиною. Не знаю, чи дивилася через плече. Місце, де голова, вирізане гострим предметом. Все інше – пошматоване, мовби в нападі гніву. Припускаю, портрет якийсь із пасій.
– Коли так, ви самі собі суперечите.
– У чому саме?
– За логікою слідства, вашою логікою, – Клим націлив на інспектора вказівний палець, – Магда жорстоко помстилася чоловікові не за гультяйство, а саме за пристрасть до проституток. Відчула себе брудною, приниженою. Визнаю – вона справді сприйняла б подібне саме так, це цілком відповідає її світогляду. І тут же заявляєте: приревнувала до натурниці, що позувала художнику. Може й таке бути, згоден. Але з іншим ефектом. Натурниця – не повія. Куртизанки не позують.
– Отут ви помиляєтесь! Дівчаткам то розвага. Вони відчувають себе причетними до мистецтва. З художниками ж краще, ніж із не найкращими представниками чоловічої спільноти. Повірте, месьє, людині, яка досі цікавиться мистецтвом, знайома зі звичаями художників. Є заняття для душі, а є – для тіла. Чи то пак, для заробітку, – Монтань задоволено потер руки. – Одне до одного, як бачите.
– Якщо це все, що має слідство – у суді справа розвалиться. Ось ви невисоко цінуєте метра Роше як адвоката. Проте навіть юрист невисокої кваліфікації, без достатнього досвіду легко знецінить подібні докази. Та про що я, месьє: у вас нема прямих доказів проти мадам Лоран! – бістро вже перетворилося для Клима в судову залу, а сам він немов виступав із адвокатською промовою. – Є жахливий злочин, жорстоке убивство, хоч маєте лише частину тіла жертви. Є квартирка для інтимних побачень, де знайдено понівечений портрет голої жінки з вирізаною головою. Є очевидний мотив. Є дружина, тепер уже вдова, яка не має алібі на момент скоєння злочину. Чомусь кримінальній поліції цього досить. Хоча нема перевіреного алібі, наскільки я розумію. Нема прямих доказів того, що підозрювану бачили на тій таємній квартирці. Не встановлений анонімний доброзичливець, який дуже вчасно повідомив про неї. Нема навіть свідків, готових підтвердити: подружжя Лоран сварилося й одного разу мадам в запалі почала погрожувати месьє. Шкода, що я не маю адвокатської практики тут, у Парижі.
Жаль, закладений у останню фразу, був щирим.
Маленький інспектор безпосередньо, зовсім навіть по-дитячому, потер пальцями свій довгий ніс. Затим чмихнув, пожував губами. Навіть сидячи за одним столиком, він усе одно був змушений трошки піднімати на співрозмовника очі – або підкласти собі подушечку, щоб погляди були на одній лінії.
– Дякую. Ви щойно показали мені проріхи в слідстві. Проте не забувайте: воно триває лише другий день. Залатати дірки – моя робота. Я маю підозрювану, маю мотив. Лишається неочевидне зробити очевидним. Можете