Останній потяг до Стамбула. Айше Кулин

Вона не могла пробачити батькові того, що він із погордою дивився на людей іншої віри. Він же не простив дочку з власних причин, головним чином, мабуть, тому, що вона повстала проти його бажань. Сельва ніколи не вірила, що він був проти її шлюбу виключно з релігійних міркувань. Вона не могла повірити, що чоловік, якого вона так сильно любила і поважала, був релігійним фанатиком. У чому полягає уся ця суєта навколо релігії? Безумовно, думала вона, релігію треба практикувати без думки про расу і колір, з усіма тими обрядами, які здійснюються в мечетях, церквах і синагогах. У цих спільнотах поклонялися Богу, і люди тягнулися до нього і знаходили мир у душах. Сельва пригадала радість Рамадану вдома: захоплення від приготування вечірніх страв перед тим, як перервати піст; особливі переживання, як би не пропустити молитви; умиротворення старших членів родини у білих мусульманських хустках перед молитвою; аура таємничості навколо заклику муедзина. Усе це було захопливо. Так, релігія була сповнена чудових речей; поза сумнівом, вона варта того, щоб бути частиною життя, а не використовуватися для розділення людей. Хіба не можуть представники різних релігій любити одне одного? «О найдорожчий батьку, – думала вона, – чи варта релігія того, щоб пожертвувати донькою? Чи варто відкидати свого зятя лише через те, що він молиться у синагозі?»

      Сельва добре пам’ятала суперечку з батьком із цього приводу. У ті дні Фазіль Решат-паша не мав жодного уявлення про те, що станеться у майбутньому. Він занадто насолоджувався філософськими дискусіями з дочкою – розумною дівчиною, яка охоче читала всі книжки, які він пропонував. Пізніше вони в деталях обговорювали їх не одну годину. Паша часто зазначав: що більше люди починають цікавитися наукою, прагнуть знань і культури, то менше ваги вони надають релігії. Він часто говорив дочці, що більшість сектантів і фанатиків походять із бідних, неосвічених сімей. Навіть у той час, коли Сельва шалено закохувалася у Рафо, вона детально обговорювала ці теми з батьком. Повага до інших релігій? Звісно! Це одна з умов того, щоби бути сучасним.

      Як стосовно того, щоб бути поінформованими про інші релігії?

      Чому, зрештою, Фазіль Решат-паша давав Сельві книжки про релігії Далекого Сходу? Чи не тому, що він хотів, аби донька розуміла, що не всі люди однакові? Були ті, хто не думав так само. І вона мала зробити власні висновки.

      Сельва сподівалася використати батькові погляди, щоб захистити себе і свою любов до Рафо. Вона нагада ла йому кожне його слово. Але, на жаль, коли паша дізнався про роман, він спорудив між собою й дочкою цегляний мур, просто сказавши: «Через мій труп. Ти не можеш ви йти за нього. Я не дозволю».

      Спершу вона не втомлювалася запитувати, чому. Хоча її батько був неупередженою людиною, він противився шлюбу, який порушував його звичаї, його традиції. Спантеличена, вона незабаром виявила, що батько забезпечив своїм дочкам добру освіту з власних міркувань. Не для того, аби розширити їхній кругозір, а щоб вони могли виховати йому добрих онуків-мусульман.

      Зрештою Сельва мусила