Анкара
Сабіха знайшла собі кількох подруг в Анкарі, переважно серед матерів дітей того самого віку, що й її донька, а також серед дружин чоловікових співробітників, більшість із яких теж виросли у Стамбулі. Ці леді часто збиралися разом, щоб пограти у безик або бридж. Власне, у неї була своя компанія для гри в бридж. Однак відтоді, як Сельва одружилася і переїхала до Парижа, Сабіха все частіше воліла залишатися вдома і читати або грати на фортепіано. Вона трохи побоювалася, що коли продовжить виходити, десь у розмовах із подругами мова неминуче зайде про Сельву, а вона не хотіла зіткнутися з їхніми розпитуваннями.
Леман-ханим, попри різні недуги, краще давала собі раду з пліткарками. Щоразу, коли в її присутності згадувалася ця тема, вона просто промовляла:
– Наша донька живе власним життям, хоча, звісно, ми його не схвалюємо. Може, ми й живемо окремо, але, безумовно, згадуємо її у своїх молитвах. Тут нічого додати.
Сабіха, почувши це, подумала: «Добре вам, мамо. У вас немає причин мучитись докорами сумління».
Найкращим і найнадійнішим другом Сабіхи в Анкарі був один із молодих підлеглих Маджита – Тарік Аріджа.
Тарік народився в Малатьї, у східній Анатолії. Там він закінчив початкову та середню школу, а потім ліцей у Сівасі – усе це дало йому гарну базу для навчання на факультеті політології Стамбульського університету, а чудо ві результати дозволили почати працювати в міністерстві. То був дуже розумний юнак, який прагнув учитися і швидко просувався кар’єрною драбиною. Його єдиною проблемою було незнання мов, але хлопець вирішив виправити це. На вихідних він брав уроки французької й старанно вчився. Почувши від Маджита, що Сабіха дуже добре говорить французькою, він запитав, чи вона не допомогла б йому, і жінка з радістю погодилася. Якщо ввечері Тарік не мав ніяких доручень, він приходив у будинок Маджита, і вони із Сабіхою сиділи й спілкувалися французькою аж до вечері. Сельва присилала сестрі французькі журнали, а та, своєю чергою, передавала їх Таріку і допомагала йому розгадувати французькі кросворди. Сабісі все більше подобався цей розумний, спокійний, чесний юнак, у якому не було ні дрібки упередження чи злоби. Якимось чином жінка відчувала, що Тарік і Сельва дуже подібні за характером. Одного разу вона набралася хоробрості й розповіла Таріку про скандальний учинок сестри. Яке полегшення – можливість комусь розповісти, який тягар звалився з її плечей! Можливо, її депресія була викликана саме намаганнями приховати правду. Якби Маджит дозволив їй виговоритися… Та він поводився так, щоб дружина не засмучувалася. Він не усвідомлював,