Ми маємо не забувати про те, що дані відчуттів, що виконують функцію відтінювання кольору, гладкості, фігури тощо (тобто функцію «уявлення») принципово відрізняються від самого кольору, самої гладкості, самої фігури, коротко кажучи, від усіх видів речових моментів. Відтінювання, хоча й схоже називається, принципово не є того ж ґатунку, що й відтінюване. Відтюнювання є переживанням. Але переживання можливе лише як переживання, а не як щось просторове. Натомість відтінюване принципово можливе лише як щось просторове (адже воно за власною сутністю є просторовим), але воно не може бути переживанням. Безглуздо вважати відтінювання фігури (наприклад, якогось трикутника) чимось просторовим і можливим у просторі, а той, хто це робить, плутає його з відтінюваною, тобто явленою фігурою. Систематичне розрізнення розмаїтих реальних моментів сприйняття як cogatatio (що протистоять моментам трансцендентного їм cogitatum) та характеризування їхніх особливостей, що часто бувають доволі складними, є темою великого дослідження.
§ 42. Буття як свідомість і буття як реальність. Принципова відмінність способів споглядання
Із цих розмислів випливає трансцендентність речі щодо її сприйняття, а також щодо кожного пов’язаного з нею усвідомлення; не лише в тому сенсі, що річ не можна фактично знайти у свідомості як її реальну складову, тут радше йдеться про ейдетичне вбачання загального стану речей: з цілковито безумовною загальністю, тобто необхідністю, річ не може бути дана як реально іманентна в жодному можливому сприйнятті й узагалі в жодному можливому усвідомленні. Отже, постає засадове розрізнення буття як переживання і буття як речі. Регіональній сутності