Якось під вечір я вирішив дати їм волю. Дістав із клітки, відніс на кухню, відчинив двері в патіо й усадовив їх на спинку стільця, на самій межі вибору – полетіти вільними чи лишитися в домі. Вони непорушно застигли, не знаючи що робити. Водка полетіла першою. Перетнула кухню, оминула сервант і всілася біля своєї клітки. Віскі зробив те саме. Я вирішив не робити їх знову в’язнями. Залишив дверцята клітки відчиненими, щоб вони могли вилітати й залітати. Якщо вони хотіли залишатися в клітці, це було з їхньої волі, не з моєї. Якщо бажали, могли випурхнути через вікна. Це було їхнє право.
Папужки нечасто віддалялися від клітки. Літали колами по вітальні, незграбно оминаючи меблі й оздоби. Попри відчинені в патіо двері, вони ніколи не пробували вилетіти. Найдалі, куди вони наважувались полетіти, була моя кімната. Вони на мить всідалися у головах мого ліжка й майже одразу пускалися назад.
Морфін – опіат, винайдений у ХІХ столітті німецьким хіміком Фрідріхом Зертюрнером. Назва походить від Морфея, грецького бога сну. У медицині його використовують як анальгетик для зменшення гострого або хронічного болю.
Може викликати стан ейфорії у тих, хто його вживає, що дало поштовх до використання його як наркотику для релаксації. Дуже швидко спричиняє звикання. Раптове припинення вживання може викликати синдром відміни в діапазоні від легкого до тяжкого. Морфін належить до медичних засобів обмеженого й контрольованого вживання.
«Диетиламід лізергінової кислоти», речовина, більш відома за абревіатурою з англійської мови – ЛСД. Синтезована швейцарським хіміком Альбертом Гофманом наприкінці тридцятих років, викликає психоделічні реакції, впливає на сприйняття дійсності й спричиняє галюцинації, подібні до сновидінь. Спочатку ЛСД призначали психіатри з терапевтичною метою.
У шістдесятих роках почалося його вживання з метою релаксації. ЛСД – заборонена речовина, вживання якої підлягає суворому контролю, попри те що медичні дослідження не подають даних про непоправну шкоду психічному й фізичному здоров’ю людей.
У нашому підрайоні вже віддавна продавалися вроздріб марихуана та кокаїн. Провулки Моделіто були ідеальними для оборудок. Продавець заводив покупця з одного боку, вручав продукт і виводив деінде. Покупець не встигав скласти в уяві карту лабіринту, в якому щойно побував. За продажем спостерігали з дахів озброєні люди. У разі якої-небудь проблеми: поліція, нишпорки, стукачі або непорозуміння з клієнтами – снайпери відкривали вогонь. Спочатку лунали попереджувальні постріли. Якщо попередження не діяло, тоді стріляли в людей. Та потреба вдаватися до зброї виникала нечасто. Смертельні випадки траплялися дуже рідко. Бізнес мав розвиватися чистим від крові.
«Нацики» зосередили у своїх руках ринок марихуани та кокаїну. Неможливо було навіть пробувати змагатися з ними. Організовані