– Вона влаштувала собі зимові канікули. Після зйомок останньої картини. Вівіан любить кататися на лижах.
– То, може, вона зламала ногу і зараз десь у лікарні?
– Якби з нею щось таке сталося, ми б давно про це дізналися. Вона не чужа людина!
– Куди саме вона поїхала?
– Я не знаю, – розвів руками Оппенберґ. – Вівіан любить незалежність, і не терпить, щоб її контролювали.
– То насправді, як ви можете знімати без провідної актриси?
– Ми змінили графік зйомок. Поки що в роботі сцени, в яких вона не грає.
– Тоді все буде добре.
– Легко вам казати! А ми змушені безнастанно міняти інтер’єри, декорації… Ви здогадуєтеся, скільки це коштує? Часу і грошей! А головне, ми поволі вичерпуємо резерв сцен без Вівіан – у цьому фільмі їх не так багато. Зо дня на день вони закінчаться, і я не матиму, що знімати, а оренда дорога як холера!
– Іншими словами, ви хочете, щоб я чимшвидше сказав вам, чи треба вам шукати нову провідну актрису…
– Ні, – Оппенберґ подивився йому просто у вічі, вигляд він мав дуже серйозний. – Я хочу, щоб ви повернули мені мою провідну актрису.
10
Коли цього разу Рат зайшов до офісу на Кантштрасе, білявка так само базікала по телефону. Особова справа Кремпіна лежала на столі – секретарка несамовито замахала вказівним пальцем, показуючи на неї. Чи не видалила вона кілька сторінок із теки, за вказівкою свого шефа? Рат не знав, чи може він довіряти продюсеру. Втім, чим він ризикує? У будь-якому разі, Оппенберґ чимало розповів про свого колишнього співробітника. За його словами, Кремпін був одержимий кінематографом, він, як ніхто, захоплено сприйняв появу звукового кіно. Оппенберґ також стверджував, що то була його, Кремпіна, власна ідея – найнятися до Белмана, щоб розкрити виробничі секрети компанії-конкурента. Востаннє, коли Кремпін з Оппенберґом бачилися, з тиждень тому, шпигун не так багато зміг розповісти про Белмана, а про жодні диверсії навіть мови не було. А тепер Оппенберґ не мав жодного уявлення, де може перебувати його людина. Рат подумав, що варто поміркувати над різдвяною світлиною від Белмана: Кремпін поруч із Бетті Вінтер. Може, у красеня це таке захоплення – затьмарювати голови юним кінозіркам? Що, як він закрутив роман із Вівіан Франк, і вони разом десь завіялися? Рат цілком міг уявити, що вони в такій ситуації більше не хочуть стикатися зі своїм старим роботодавцем.
Білява секретарка Оппенберґа дещо здивувалася, коли Рат, узявши з письмового столу досьє Кремпіна, замість іти геть, влаштувався в одному з шкіряних крісел. Однак це не змусило її припинити телефонну розмову. Рат cкористався з часу балачки, щоб переглянути папери. Нічого особливого. Кремпін здавався технічно обдарованим молодиком. Перше, ніж стати директором із виробництва, він працював у того ж Оппенберґа техніком з освітлення й кінооператором. Офіційне працевлаштування закінчилось у грудні 1929 року, коли його фактично звільнили: теперь між Феліксом Кремпіном і Манфредом Оппенберґом більше не було жодного зв’язку. Рат не міг визначити, чи справді це