– …безперечно, ви також можете демонструвати наші звукові фільми на американському обладнанні, однак маєте сплатити невеличку ліцензійну комісію, яку ви, звісно…
Її співрозмовник, очевидно, зумів нарешті вставити кілька слів. Білявка, не стуляючи рота, вислухала, чекаючи на зручну нагоду, і знову перехопила ініціативу.
– Безперечно! Тоді ми вам надішлемо копії, разом з усіма необхідними паперами, вам залишається тільки підписати, це аж ніяк не проблема. Решта запуститься автоматично, я зроблю все необхідне, і ми негайно знову з вами зв’яжемося!
Вона поклала слухавку і всміхнулася Рату.
– Що я можу зробити для вас? – запитала вона.
Рат зачекав, побоюючись чергового сплеску балаканини, але білявка цього разу обмежилася шістьма словами ввічливого запитання.
– Я хочу поговорити з керівником вашої компанії, – почав він.
– З якого питання?
Рат витягнув свій жетон.
– Кримінальна поліція.
– Відділ розшуку зниклих осіб?
– Ні, відділ розслідування вбивств.
Вона підняла брови.
– Перепрошую, але пана Оппенберґа на місці ще немає.
– Коли на нього можна очікувати?
– Це може забрати деякий час, – знизала вона плечима. – Цими днями він, зазвичай їде одразу на знімальний майданчик. Нині щодня виникає стільки справ, які потребують негайного врегулювання, і графік зйомок доводиться змінювати щодня, бо чудова фройляйн Франк…
– Да відбуваються зйомки? – перервав білявку Рат.
– У Нойбабельсберзі. Але ви туди зараз не можете поїхати.
– У мене своя машина.
– Ні, ні, там знімають звукове кіно, їх не можна турбувати.
– Всім, крім поліції.
– Можливо, я могла б вам допомогти?
– Дуже люб’язно з вашого боку, але мені треба особисто поговорити з вашим керівником, – відрубав Рат. – Де саме його можна знайти в Бабельсберзі?
– У студії УФА. У великому павільйоні. Норд Ательє. Просто біля будівлі Тонкройц.
– «Монтана» є частиною концерну УФА?
Вона засміялася.
– Боронь Боже! Але УФА, у своїй величі, настільки люб’язна, що дозволяє нам орендувати її студії. Тепер, коли Поммер зняв новий фільм із Яннінґсом, деякі павільйони стоять порожні. Але, як я вже сказала, ви не можете перешкоджати зйомкам!
– Ви, я думаю, будете настільки добрі, що вчасно повідомите керівництву про мій візит, – відповів Рат, – і таким чином, я не перешкоджатиму.
Було помітно, що білявка невдоволена, проте вона знову всміхнулася йому і підняла слухавку.
– Побачимо, – сказала вона. – Можливо, пан Оппенберґ зможе приділити вам п’ять хвилин. Але я нічого не обіцяю.
Рат підвівся з крісла, надів капелюха і коротко постукав по його крисах.
– Не треба нічого мені обіцяти, – всміхнувся він їй, ідучи геть. – Скажіть панові Оппенберґу, що я буду десь за пів години.
У машині він опустив бічне скло і дозволив вітру обдмухувати обличчя. Рат жадібно