Майже цілий день тривало голосування, та за іронією – а нею наскрізь пронизана вся політика – саме Цицерону довелося оголошувати результати. Весняне сонце схилилося за горою Янікул – і небо було розмальоване пурпурними, червоними та рожевими смугами, ніби як з рани через пов’язку просочувалася кров. Цицерон безпристрасно зачитав результати голосування. З сімнадцяти триб Ізаурику свій голос віддали чотири, Катуллу – шість, а Цезарю – сім. Він був на волосинку від провалу. Коли консул спускався з платформи, було видно, що в нього заболів живіт. Цезар підняв руки та звернув до неба очі. Здавалося, йому помутилося від щастя – і це було цілком можливо, адже він знав, що, як би події не розгорталися далі, до кінця свого життя він тепер буде верховним авгуром. Він житиме у величезному казенному будинку на via Sacra та матиме право голосу на всіх державних нарадах – навіть на нарадах з найвужчим колом допущених осіб. На мій погляд, вся подальша доля Цезаря стала наслідком цієї неймовірної перемоги. Ця божевільна двадцятимільйонна ставка стала найуспішнішою за всю історію людства – вона поклала під ноги гравця весь світ.
V
Відтоді люди стали по-іншому ставитися до Цезаря. Якщо Ізаурик стоїчно, як і належить старому солдату, сприйняв свою поразку, то Катулл, який бачив у своєму майбутньому понтифікаті вершину своєї кар’єри, так і не зміг оговтатися від цього удару. Наступного ж дня він у своїй промові в Сенаті почав викривати свого опонента:
– Тепер тобі не сховатися від нас, Цезар! – кричав він настільки злісно, що на губах його з’явилася піна. – Тепер ти відкрив карти, і всім зрозуміло, яка твоя мета. Ти націлився на захоплення держави!
У відповідь Цезар лише посміхнувся. Що ж до Цицерона, то його становище було двозначним. З одного боку, він був згоден з Катуллом у тому, що Цезар виношує зухвалі та неймовірно амбітні плани, які одного дня можуть стати загрозою для Республіки.
– Та в той же час, – розмірковував він, – коли я бачу, наскільки ретельно він зачісаний, і як обережно він одним пальцем поправляє свій пробор – мені важко уявити, що він здатний зазіхнути на римську конституцію.
Впевнений, що Цезар вже отримав майже все, чого прагнув, а решта –