Айвенго. Вальтер Скотт

бенкет і заявив, що приз слід віддати Бріану де Буа-Жільберу, який одним і тим самим списом скинув з коней двох супротивників, а третього переміг.

      Зрештою, після того як сарацинські музики ще раз зіграли марш, на північному кінці арени з-за огорожі пролунав самотній звук сурми, що означав виклик. Усі повернулися в той бік, аби побачити, що воно за лицар, який сповіщає про свою появу. Ворота спішно відчинили, і лицар в’їхав на арену.

      Наскільки можна було судити про людину, закуту в панцир, цей боєць був трохи вищий середнього зросту, радше тендітної, ніж міцної статури. На ньому був сталевий панцир із золотою насічкою; девіз на щиті зображував молодий дуб, вирваний з корінням; під ним був напис іспанською мовою: Desdichado, що значить – «Позбавлений спадщини». Він їхав на чудовому вороному коні. Проминаючи галереї, він граціозним порухом схилив списа, вітаючи принца і дам. Майстерність, з якою він управляв конем, і юнацька зграбність його постави одразу викликали приязнь до нього у більшості глядачів, і з натовпу залунали вигуки:

      – Торкни списом щит Ральфа де Віпонта! Виклич іоаніта: він не так міцно тримається в сідлі, ти з ним упораєшся!

      У супроводі таких добрих порад лицар в’їхав на пагорб і, на превеликий подив усіх глядачів, наблизившись до середнього намету, з такою силою вдарив гострим кінцем свого списа у щит Бріана де Буа-Жільбера, що щит відізвався пронизливим дзвоном. Усі були зачудовані такою сміливістю, але найбільше здивувався сам грізний боєць, що отримав виклик на смертний двобій. Він стояв у недбалій позі біля входу у свій намет і зовсім не чекав такого несподіваного повороту подій.

      – Чи сповідалися ви сьогодні, любий? – мовив він. – Сходили б спершу до церкви, коли вже так сміливо ризикуєте своїм життям!

      – Я підготувався до смерті краще, ніж ти, – відповів лицар Позбавлений Спадщини, якого під цим іменем внесли до списків учасників турніру.

      – То йди, ставай на своє місце на арені, – сказав де Буа-Жільбер, – та помилуйся сонечком наостанок: сьогодні ввечері ти спочинеш у раю.

      – Дякую за пересторогу, – мовив лицар Позбавлений Спадщини. – Послухай і ти моєї поради: сідай на нового коня і бери нового списа – вони тобі стануть у пригоді.