Так пояснював Томі волхв Богодан.
– Велес двигає на собі життя, а Род благословить, і ні один не є сильніший від іншого, бо обидва опікуються людьми, які живуть між ними. Це наша триєдність – Бог, громада і україна, тому ми свято вшановуємо священне число: тричі благословляємо своїх дітей, тричі цілуємося при зустрічі, тричі спльовуємо проти злих сил і тричі піднімаємо труну з покійником…
Думав Тома про незбагненну спільність між народами, віддаленими один від одного на тьми-тьмущі стадій, – в засадах релігій і в щоденному побуті… Водохрещення, троєперстість, триєдиність, а ще довгий до п’ят, як у юдейських первосвящеників, блакитний подир на жрецеві… а може, Ісус уже колись сюди приходив?
Тома стояв біля ідола і слухав волхва – посередника між Богом і своїми людьми; був Богодан пророком, яких у Юдеї вже нема, бо вони сповістили з’яву Месії, і він уже приходив; тут пророки ще провіщають, ще ждуть…
Багато знав волхв і багато міг – мовив він про це апостолам. Був жрець патроном знахарів, відьом, чарівників, обавниць, потворниць і химородників, повелителем хмар і хмарогонителем; ворожив на відварах трав і опізнавав злодіїв, знав усі обряди й ритуальні пісні, стеріг вічний вогонь і приймав жертви, урядував моління і святкові забави, був бояном і кощунословом, умів насилати вроки і перемінювати негідників у вовкулак…
– Чи ж то наш Даниїл-пророк, – мовив Тома до Андрія, – не перемінив Навуходоносора у тварину, яка їла траву?.. Таке нині тут відбувається: вдова стає чайкою, а знавіснілі вовкулаки пожирають сонце й місяць… Воістину там старий світ умирає, а тут щойно народжується.
– Все це басні поганські, – знехотя відказав Андрій.
Волхв Богодан підійшов до жертвенного каменя, на який крізь круглу пройму між верховіттями дерев, що оточили храм, падав сніп сонячного світла, й поблагословив його для жертвоприношення; потім промовив до апостолів:
– Я вислухав вас, Божі посланці, і зрозумів, що ваша віра не чужа нам. Та інший у нас світ й інші обряди. Знаємо ми віру вогнепоклонників-зороастрійців, яка стала на прю із скіфським багатобожієм, і юдейську віру знаємо. Ближчі нам зороастрійці – приходять вони вряди-годи до нас. Нам подобається їхній покон: той у них святий, хто побудує на землі дім, підтримує в ньому вогонь, дбає про свою жону, дітей і череду; хто засіває в них зерно, той праведник, жертву бо цим Мазді приносить… А Яхве жорстокий. Наші Род і Велес усі таємниці перед людьми розкрили, Єгова ж примушує сліпо вірити в нього й жорстоко карає тих, хто наближається до потаємного. Він боїться власного творіння: через змія намовив праотців до гріха, щоб мати право потім