Серед найчастіших скарг, що приводять людину в кабінет спеціаліста з цього приводу, ми можемо виявити наступні ознаки дистимії:
- Пригнічений або дратівливий настрій (у випадку дітей та підлітків).
- Втрата інтересу до речей, які раніше були приємними.
- Почуття провини, недооцінювання самого себе.
- Сприйняття себе як “сумного” або “пригніченого”.
- Довготривалість подібного стану.
До всього вищесказаного, при встановленні діагнозу необхідно також дослідити наявність наступних симптомів дистимії:
- Зміна апетиту (може виникати як надмірний, так і недостатній апетит).
- Низький рівень енергії та втома.
- Низька самооцінка.
- Проблеми з концентрацією та прийняттям рішень.
- Розлади сну (надмірна кількість сну або його нестача).
- Хронічні та постійні симптоми, легші, ніж симптоми депресії.
З цього можна зробити висновок, що дистимія — хвороба тиха, яка має слабку симптоматику, може протікати непомітно, в багатьох випадках важко встановити момент її початку. Окрім того, перш ніж встановлювати діагноз дистимії, слід виключити інші причини, які можуть стояти за цим, наприклад, фізичні захворювання (такі як гіпотиреоз) або прийом медикаментів (певні види ліків можуть виправдовувати подібний стан).
Також слід бути особливо уважним при встановлені діагнозу, щоб відрізнити дистимію від інших розладів з подібними симптомами, наприклад, від рецидивуючого короткого депресивного розладу або депресивного розладу особистості.
У першому випадку спостерігаються рецидивуючі депресивні розлади протягом усього життя, але вони є епізодичними та поодинокими, а також показують більш серйозну симптоматику.
Що стосується депресивного розладу особистості, то це постійна особливість людини, тоді дистимію можна діагностувати, якщо вона мала пізній початок.
Незважаючи на вищезазначене, слід відмітити, що дистимія зазвичай виникає разом з іншими як фізичними, так і психологічними розладами. Серед перших — хронічний біль, фіброміалгія та синдром подразненого кишечника; серед психічних розладів дистимію найчастіше супроводжує клінічна депресія (у 40% випадків), яку тоді називають подвійною депресією, а також тривожними розладами, зокрема тривожним кризовим неврозом.
Після того як буде встановлено своєчасний діагноз, необхідно назначити таке лікування, щоб людина відновила “нормальний” настрій, той, який був у неї до дистимії. Застосовуються наступні методи психологічної терапії:
- Когнітивні види психотерапії, спрямовані на надання необхідних інструментів для роботи з щоденними потребами, а також для боротьби з негативними думками про себе, навколишній світ чи майбутнє (стовпи депресивного мислення).
- Поведінкові види психотерапії, спрямовані на підвищення активності пацієнта, надання йому приємних