При цьому існує порозуміння про те, що ця заява творить з мировим договором неподільну цілість, і, що важність цієї заяви вигасає, якщо не буде виповнена яка-небудь постанова мирового договору.
Цей документ і його зміст мають лишитися тайними».
Українська Центральна рада: Документи і матеріали: У двох томах / Упорядники: В. Ф. Верстюк (керівник) та ін. – К.: Наукова думка, 1997. – Т. 2: 10 грудня 1917 р. – 29 квітня 1918 р. – С. 150–151.
Укладення Брест-Литовського договору стало визначним успіхом молодої української держави. Їй вдалося укласти сепаратний мир, вийти з Першої світової війни, отримати міжнародне визнання та закласти підвалини рівноправних відносин із учасниками Четверного союзу. Якщо порівняти умови двох Брест-Литовських договорів – між УНР і Центральними державами від 9 лютого 1918 року та між більшовицькою Росією і Центральними державами від 3 березня 1918 року, – УНР опинялася у значно вигіднішому становищі. На відміну від Росії, Україна не втрачала, а здобувала території (Холмщину і Підляшшя), а також не зобов’язувалася демобілізовувати свою армію.
Всупереч поширеним уявленням, власне Брест-Литовський договір не передбачав ані окупації території України німецькими і австро-угорськими військами, ані економічного поневолення України. Запрошення союзницьких військ для відсічі більшовицькій агресії, особливості торговельно-економічної співпраці стали результатом подальших домовленостей.
Втім, для УНР підписання Брест-Литовського мирного договору мало позитивні наслідки лише у короткостроковій перспективі. Наявність суттєвих протиріч із німецьким і австро-угорським військово-політичним керівництвом призвела до того, що вже у квітні 1918 року ці країни підтримають гетьманський переворот проти Української Центральної Ради. А в листопаді 1918 року Перша світова війна завершиться поразкою Центральних держав, і Брест-Литовські договори втратять чинність. Переможці, країни Антанти, не пробачать Україні сепаратного миру зі своїми ворогами і відмовлять у наданні підтримки. Головну ставку в боротьбі з більшовизмом Париж і Лондон зроблять не на Україну, а на російський Білий рух і Польщу.
Відставка Павла Скоропадського з посади командувача 1-м Українським корпусом
11 січня 1918 року генерал-лейтенант Павло Скоропадський подав у відставку з посади командувача 1-м Українським корпусом. Тимчасовим командувачем з’єднання став генерал-майор Яків Гандзюк.
1-й Український корпус постав на основі українізованого 34-го армійського корпусу 7-ї армії Південно-Західного фронту. Протягом певного часу він був одним із найбільш боєздатних з’єднань Армії УНР. Зокрема, в листопаді 1917 року частини корпусу роззброїли та відправили до Росії збільшовизованих вояків 2-го гвардійського корпусу, який наступав із Правобережжя на Київ, прагнучи повалити