Чортів млин: Казки про чортів. Сборник. Читать онлайн. Newlib. NEWLIB.NET

Автор: Сборник
Издательство:
Серия:
Жанр произведения: Сказки
Год издания: 2005
isbn: 966-03-2805-2
Скачать книгу
сиджу тут голодна, бо рани болять.

      Іванко помив рани, порвав сорочку й перев’язав їх. Відтак зловив у Пруті рибку й нагодував птицю. Хотів зробити їй і хатку, але тільки підійшов до очерету, то почув:

      – Не рви мене, парубче, бо, може, прийде той, що я його чекаю.

      – А ти що за одна?

      – Дівчина-тростинка.

      – Кого чекаєш?

      – Свого визволителя.

      – Ану, покажися.

      Голос відповів:

      – Два рази я вже показувалася… Та що з того? Як пішли, так і нема по сьогоднішній день. Ще можу показатись один-єдиний раз.

      – Останній раз мені й покажись. Бог мій, не обдурю.

      – Ну, добре, дивися на вершечок очерету.

      Раптом Іванко побачив перед собою чарівну дівчину. Вона була така гарна, як перша квітка навесні, але дуже сумна.

      – Чому ти сумна?

      – Мене украла від батьків зла відьма. Хотіла, щоб я віддалась за її сина-велетня. Я не схотіла і втекла, сховалася в цій трощі[15]. Відьма мене знайшла і обернула в тростинку. Аби мене визволити, треба викрасти мій перстень і покласти його на вершечок…

      І дівчина зникла. Вона дуже сподобалася нашому Іванкові. І вирішив він їй допомогти. Повернувся до журавки й каже:

      – Нам треба розлучитися.

      – Куди підеш? – спитала журавка.

      – Піду шукати те, про що не можна говорити.

      – Нехай тобі щастить!

      Іванко йшов полями, лісами. Якось при дорозі побачив хатку. Увійшов. У сінях були три коти, прив’язані до трьох стовпів. Іванко погладив кожного кота й дав по шматку риби.

      – Няв, няв, няв… – озвалися до нього коти.

      З хатки почувся якийсь голос:

      – Хто там збиткується над вами?

      – Не збиткується ніхто. Парубок дав нам їсти.

      – Тоді заходь до хати, парубче!

      У хаті Іванко нікого не побачив, бо там було темно. Викресав вогню й посвітив. На печі лежала стара-старезна баба.

      – Добре, синку, що не минув моєї хатки, бо в мене щось у боку коле. Нема кому водиці принести.

      – Водиці? Зараз, бабко…

      – Сам не принесеш, бо заблудишся. Спусти одного кота, він очима буде присвічувати дорогу.

      Іванко вийшов у сіни і спитав:

      – Котрий із вас піде зі мною по воду?

      – Всі по одному разові, – відповів найстаріший.

      І пішли. Дорогою Іванко зацікавився:

      – Скажи, котику, чому це ви прив’язані?

      – Не можу сказати, стара прожене мене. Спитай другого.

      Іванко зварив кулешу, нагодував бабку і котів. Переночував і хоче йти далі. А стара не пускає:

      – Побудь тут ще трохи, доки не перестане мені боліти поперек.

      Другого дня Іванко пішов по воду з другим котом.

      – Скажи, котику, чому це ви прив’язані?

      – Не можу сказати, я боюсь баби…

      На третій день Іванко пішов по воду з третім котом. Напоїв його, погладив, дав шматочок рибки.

      – Скажи, котику, чому це ви на прив’язі?

      – Боюся говорити, але тобі скажу. Баба – найстарша відьма. Вночі до неї злітаються всі нечисті сили й радяться,


<p>15</p>

Троща – очерет.