– Дікінс, – сказав Фробішер, звірившись із документом.
– Катерина Говард і Катерина Парр. Анна Клевська і Катерина Парр пережили Генріха.
– Дуже добре, Дікінсе. А тепер повернімо годинник на кілька століть назад. Хто командував нашим флотом у Трафальгарській битві?
Всі руки в класі стрибнули догори.
– Метьюз, – сказав учитель, киваючи особливо наполегливій руці.
– Нельсон, сер.
– Правильно. А хто тоді був прем’єр-міністром?
– Герцог Веллінґтон, сер, – сказав Метьюз, уже не настільки впевнений.
– Ні, – сказав пан Фробішер, – не Веллінґтон, хоча він і був сучасником Нельсона.
Вчитель оглянув клас, але тільки руки Кліфтона і Дікінса залишалися піднятими.
– Дікінс.
– Пітт-молодший, у 1783–1801 і 1804–1806 роках.
– Дуже гарно, Дікінсе. А коли був прем’єр-міністром Залізний герцог[12]?
– З 1828-го по 1830 рік, і знову 1834-го, – відповів Дікінс.
– А хто може мені сказати, якою була його найвідоміша перемога?
Уперше піднялася рука Беррінґтона.
– Ватерлоо, сер! – заволав він ще до того, як пан Фробішер устиг вибрати когось іншого.
– Авжеж, Беррінґтоне. І кого ж побив Веллінґтон під Ватерлоо?
Беррінґтон мовчав.
– Наполеона, – прошепотів Гаррі.
– Наполеона, сер, – упевнено промовив Беррінґтон.
– Правильно, Кліфтоне, – усміхнувся Фробішер. – А Наполеон також був герцогом?
– Ні, сер, – сказав Дікінс після того, як уже ніхто не прагнув відповісти на це запитання.
– Він заснував першу Французьку імперію та призначив себе її імператором.
Пан Фробішер не був здивований реакцією Дікінса, оскільки той був стипендіатом, але був вражений знаннями Кліфтона. Адже той був стипендіатом хору, і за багато років педагог переконався, що обдаровані хористи, як і талановиті спортсмени, рідко демонстрували глибокі знання в інших галузях. Кліфтон довів, що є винятком із цього правила. І пану Фробішеру було цікаво дізнатися, хто навчав цього хлопчика.
Коли дзвоник задзеленчав про закінчення заняття, пан Фробішер оголосив:
– Ваш наступний урок – географія з паном Гендерсоном, а він не той викладач, хто любить змушувати себе чекати. Тому рекомендую під час перерви дізнатися, де саме розташований його клас, і розсядьтесь по своїх місцях задовго до того, як він увійде до кімнати.
Гаррі вирішив триматися Джайлза, який, здавалося, знав, де міститься все. Коли вони разом перетинали дитинець, Гаррі помітив, що деякі хлопці стишували свої голоси, коли проходили повз них, а один чи двоє навіть обернулися, щоб поглянути на нього.
Завдяки незліченним суботнім ранкам, проведеним зі Старим Джеком, Гаррі почувався впевнено на уроці географії, але в математиці, останньому вранішньому уроці, ніхто не міг зрівнятися з Дікінсом, і навіть учитель був змушений визнати його тямущість.
Коли вони втрьох сіли обідати, Гаррі відчув, як сотні очей