Лише час підкаже. Джеффри Арчер. Читать онлайн. Newlib. NEWLIB.NET

Автор: Джеффри Арчер
Издательство: OMIKO
Серия: Бест
Жанр произведения: Современная зарубежная литература
Год издания: 2011
isbn:
Скачать книгу
з Дікінсом, коли ті спускалися сходами вниз до трапезної.

      Ніхто не сказав і слова, адже не були впевнені, що їм дозволено розмовляти, коли перебувають на сходах. Коли ж сіли за сніданок у трапезній, Гаррі прослизнув між двома своїми новими друзями і спостерігав, як перед кожним учнем ставлять миски з кашею. Він із полегшенням виявив, що перед ним лежить лише одна ложка, і цього разу помилитися було важко.

      Гаррі так швидко наминав свою кашу, ніби боявся, що з’явиться дядько Стен і відбере в нього миску. Він закінчив першим, без жодних застережень поклав ложку на стіл, узяв миску і став вилизувати її. Кілька інших хлопців споглядали на нього глузливо, дехто вказував пальцем, а інші – хихотіли. Він почервонів, як буряк, і поставив миску на стіл. Він навіть розплакався б, якби Беррінґтон не взяв свою миску і не став її облизувати.

      5

      Преподобний Семюел Оукшотт, оксфордський маґістр, стояв посеред сцени, широко розставивши ноги. Він доброзичливо оглядав свою паству, бо, схоже, саме він був директором школи Святого Беди, котрий оцінював учнів. Гаррі сидів у першому ряду та глипав на лячну постать, що височіла над ним. Доктор Оукшотт був заввишки понад шість футів, мав на голові густу сиву чуприну та довгі густі бакенбарди, які робили його ще неприємнішим. Глибокі блакитні очі пронизували присутніх, і він, здавалося, ніколи не моргав, а павутина ліній на чолі натякала на велику мудрість. Він прочистив горло перед тим, як звернутися до хлопців.

      – Друзі бедіанці, – почав він свою промову. – Ми знову зібралися разом на початку нового навчального року, без сумніву, готові зустрітися з усіма прийдешніми викликами. Старші хлопці, – він звернув увагу на задні ряди, – не можуть гаяти час надаремно, якщо сподіваються, що їм запропонують місце в школі на їхній вибір. Ніколи не погоджуйтесь на інше місце. Для середніх класів, – його погляд помандрував на середину зали, – це час, коли ми виявимо, хто з вас призначений для чогось більшого. Коли ви повернетесь наступного року, то станете старостами, наглядачами, старшинами або капітанами команди. Чи просто будете серед тих, хто лише просиджує штани?

      Кілька хлопців схилили голови.

      – Наш наступний обов’язок полягає в тому, щоб привітати новаків і зробити все можливе, щоб вони почувалися, як удома. Вони долучаються до естафети, яка розпочинає довгий марафон. Якщо темп виявиться занадто вимогливим, одного чи двох із вас можуть відправити на лаву запасних, – попередив директор, свердлячи поглядом три перші ряди. – Школа Святого Беди – не для легкодухів. Тому не забувайте слова великого Сесіля Родса[11]: «Якщо вам пощастило народитися англійцем, ви вже витягли щасливий квиток у лотереї життя».

      Зібрання вибухнуло спонтанними оплесками, коли директор покинув сцену, а за ним потягнулася вервечка викладачів, котрих він повів проходом посередині та вивів із великої зали на вранішнє сонце. Гаррі затамував подих і вирішив не засмучувати директора. Він вийшов із зали за старшими хлопцями, але тієї миті, коли ступив на дитинець, усе його захоплення вмент вивітрилося. В одному кутку товпилися


<p>11</p>

Сесіль Джон Родс (1853–1902) – британський і південноафриканський політичний діяч, підприємець, ініціатор британської колоніальної експансії у Південній Африці.