Чудесна країна Оз. Лаймен Фрэнк Баум

я вас, Ваша Величносте, не розумію.

      – Чого саме не розумієш? – запитав Опудало.

      – Мабуть, не розумію вашої мови. Я, бачте, прийшов з країни Левконії, отже, я іноземець, тож і мова у мене іноземна.

      – Ой, і справді! – ляснув себе по лобі Опудало. – Сам я розмовляю мовою жвакунів, тобто жвакунською, яка також є мовою Смарагдового міста. А ви, судячи з усього, розмовляєте гарбузоголовою?

      – Саме так, – з поклоном відповів Джек. – Ось чому нам ніяк не порозумітися.

      – Ось тут нам не пощастило, – задумливо протягнув Опудало. – Без тлумача нам не обійтися.

      – А хто він, той тлумач?

      – Особа, що розуміє дві мови, у цьому випадку – твою і мою. Коли я щось кажу, тлумач може тобі розтлумачити, що я маю на увазі; і навпаки: коли щось кажеш ти, він розтлумачить мені твої слова. Адже тлумач не лише розмовляє на двох мовах, але ще й розуміє обидві.

      – З його боку це вельми розумно, – відповів Джек, дуже вдоволений тим, що так просто знайшовся вихід із майже безвихідного становища.

      На тому Опудало наказав Зеленобородому Солдатові пошукати серед містян того, хто розуміє як мову левконців, так і мову власне городян, – і негайно доставити до палацу. Коли Солдат відбув, Опудало знову звернувся до Джека:

      – А чому б вам не скористатися стільцем, поки ми чекаємо?

      – Ваша Величність забули – я вас не розумію, – мовив у відповідь Гарбузова Голова. – Коли ви пропонуєте мені сісти, вам краще подати мені зрозумілий знак.

      Опудало спустився з трону, підкотив іззаду до нього крісло і штовхнув його під коліна, та так, що Джек упав на подушку як підкошений і склався навпіл, наче кишеньковий ножик, і потім ще йому довелося докласти немало зусиль, аби знову випростатися.

      – Чи зрозуміли ви мій знак? – запитали Їхня Величність з усією люб’язністю.

      – Ще й надто, – оголосив Джек, схопившись руками за голову, щоб повернути її назад, бо від штовхана голова його перекрутилася задом наперед.

      – Здається, вас робили нашвидкуруч, – зауважив Опудало, спостерігаючи за тим, як борсається Джек.

      – Здається, й на вас багато часу не пішло, – із щирою усмішкою відповів Гарбузова Голова.

      – А от різниця між нами полягає в тому, – зазначив Опудало, – що я гнуся, та не ламаюся, а інший зламається, та не зігнеться.