А я свою першу тисячу марок використала здебільшого на прикраси.
Тепер ми нарешті могли піти на вечірку на Кайсан’ємі! І тепер нам не доводилося брати зі собою кишенькову фляжку. І тепер ми можемо повертатися додому тоді, коли нам заманеться, оскільки вже в стані заплатити за вхід до другої ночі. Знову мої очі заблищали бульбашками шампанського, а Пікі знову сміялася як і тоді, коли ми вперше зустрілися, і купила цілий кошик троянд від флориста. Я сіла на коліна Пікі, повернулася лицем до неї, цілувала її шию, аж поки комір її сорочки не став зовсім мокрим. Ми знову танцювали повільні танці. Долоні Пікі ковзали по шовковій тканині мого нового плаття. Воно було наче шкіра тюленя, і я рухаласяу ньому, наче мене омивала вода та пестощі, а Пікі, у свою чергу, заливала потоки пристрасті у мої вуха. Це був неймовірний вечір, неперевершена ніч та найпрекрасніший ранок. Пікі так раділа своїм новим черевикам та моїм шовковим стегнам, що сповнювала мене ще більшою радістю.
Наступного ранку я прокинулася, уже не турбуючись про те, як саме я встану з ліжка наступного дня.
Пікіна ранкова метушня змусила мене усміхнутись.
Лежачи в ліжку, я споглядала, як вона встала, скрутила сигарету й розпочала роботу з нашими рахунками, щось виписуючи рівнесеньким каліграфічним почерком у старомодному записнику з восковою печаткою. Тоді вона дістала конверти та почала заповнювати поштові відомості. Я майже заплакала. Я ніколи б не побачила Пікі такою. Вона погодувала кішок, а тоді знову повернулася до роботи, іноді присвистуючи, іноді стукаючи по кнопкам калькулятора. Коли розрахунки були завершені, вона розпочала створювати записи на касети. На першу касету було записано пів години звуків оргазму. На другу вона прочитала улюблену історію клієнта з порнографічного журналу.
– Ти вже прокинулася? Тільки-но подумай, цей чувак поспішатиме з дому на роботу тільки щоб дорогою послухати порнуху на плівці.
– Або піти додому раніше… охх такий змучений… щоб послухати… оперу.
–Або курс іноземної мови!
– Охх, охх. Я зараз кінчу!
– Давай, крихітко, кінчай! Кінчай!
Два
Діаманти і обіцянки, та чеки на мільйон доларів Усі життя ми втрачаємо на Голлівудських пагорбах
ЩОРАНКУ ОФІСНИЙ БУДИНОК НАВПРОТИ блищав немов різдвяна ялинка. «Стриб-скок!» – світлячки у флуоресцентних трубках немов переслідували один одного, освітлюючи приміщення за приміщенням, затягуючи з собою людей. Щоранку я спостерігала ту саму сцену. Я, вдягнена лише в мій халат, стояла перед Йонатановим вікном і курила мою вранішню сигарету, без жодного задоволення ловлячи промені вранішнього сонця. Я б і не прокидалася, якби Йонатан не збирався на роботу. Я не мала вставати, але все ж я однаково прокинулася. Я злізла з ліжка та наклала на лице сироватку від зморшок. Випила свою ранкову каву,