Якокка. Автобіографія. Ли Якокка

від цієї ідеї. Зрештою, компанія найняла мене з інженерного вишу і витратила на мою підготовку чимало грошей та часу. І от тепер мені закортіло працювати у відділі продажів?

      Я наполіг на своєму, і ми знайшли компроміс. Я вважав, що мені не було сенсу закінчувати стажування, адже магістерський ступінь Принстонського університету цілком міг замінити наступні дев’ять місяців практики. Мене погодилися відпустити, давши змогу спробувати знайти роботу в галузі продажів. Але я мусив зробити це сам.

      – Нам би хотілося, щоб ти лишився в Ford, – сказали мені. – Однак, якщо хочеш податися в сферу продажів, доведеться спершу піти й продати самого себе.

      Я негайно ж зв’язався з Френком Зіммерманом – своїм найкращим другом зі стажування. Зіммі першим взяли на практику, і він став першим випускником. Як і я, він вирішив покинути машинобудування й уже увірвав собі посаду у відділі продажу вантажівок у Нью-Йоркському окрузі. Коли я подався на схід, щоб провідати його, ми були немов двоє дітлахів у великому місті, бігали по ресторанах і нічних клубах і насолоджувалися величчю Мангеттена. «Господи, – подумав я, – я мушу сюди повернутися». Я був родом зі сходу, тож і справді почувався тут як удома.