Двоє чоловіків, що сиділи в кількох рядах переді мною, вигукнули:
– Ні, капітане!
– Ні, сер!
Мені було добре видно профіль старшого із них – як дві краплі води схожого на товстуна Джонні Фоґеля, тільки ще гладшого.
– Раджу вам ознайомитися із ним, – сказав Тірні, – відразу після планерки. Усім іншим, хто не бере участі в розслідуванні цієї справи, повідомляю, що в одному з будинків, поруч із шафою, де зберігається столове срібло, знайшли море відбитків. Усі вони належать білому чоловікові на ім’я Коулман Волтер Мейнард, тридцять один рік, дві ходки за содомію. Вірняк – ґвалтівник дітей. В окружної комісії з дострокового звільнення нічого на нього немає. Він жив у нічліжці на розі Чотирнадцятої та Бонні-Брей, але раптом змотався звідти, якраз коли почалися ці пограбування. У Гайленд-Парку сталися чотири випадки зґвалтування дітей, усі – маленькі хлопчики віком близько восьми років, і всі чотири випадки – нерозкриті. Можливо, це Мейнард, а, можливо, і ні, але ніщо не заважає нам його зловити й відправити в подорож до Сан-Квентін. Фріці, Білле, над чим іще ви працюєте?
Білл Кьоніг нахилився над блокнотом; Фріц Фоґель прокашлявся і промовив:
– Ми займаємося готелями в центрі. Зловили кількох зламувальників та кишенькових злодіїв.
Тірні постукав по кафедрі пальцем.
– Фріці, а цими зламувальниками були часом не Джеррі Катценбах та Майк Перді?
– Так, сер, – почулося зітхання із місця Фоґеля.
– Фріці, вони настукали одне на одного?
– Ем-м-м, так, сер…
Тірні закотив очі
– Розповідаю тим, хто раптом не в курсі, хто такі Джеррі та Майк. Це – два гомики, що звили собі любовне гніздечко в будинку матері Джеррі в Іґл-Рок. Вони сплять одне з одним від створення світу, але якщо вони раптом сваряться, і їм свербить у дупі потрахатися із кимось у тюрязі, вони стукають одне на одного. У підсумку – усі задоволені. А вже за ґратами наші голубчики починають доносити на інших ув’язнених, за що їх випускають раніше. Боже, та ця волинка тягнеться з часів, коли Мей Вест ще була цнотлива! Фріці, чим іще ви займалися?
Пролунав сміх. Біллі Кьоніґ піднявся, аби подивитися, кому це там так весело. Фріц Фоґель потягнув його вниз за рукав пальта, а потім сказав:
– Сер, ми робимо дещо для містера Лоу. Привозимо йому свідків.
Бліде обличчя Тірні раптом почервоніло.
– Фріці, я начальник Відділу детективів, а не містер Лоу. На містера Лоу працюють сержант Бланшар та офіцер Блайхерт, а не ви з сержантом Кьоніґом. Отже, забудьте про все, що вам сказав містер Лоу, дайте спокій кишеньковим злодіям і приведіть мені Коулмана Волтера Мейнарда, поки він не зґвалтував ще якогось хлопчика, ясно? На дошці оголошень висить список його потенційних спільників, пропоную вам