Він не буде присипати це чудовисько опієм чи підгодовувати солодкими пиріжками. Це справа авторів популярних романів. Нині в Англії є один незрівнянний романіст – пан Джордж Мередіт
[34]. У Франції є кращі автори, але світогляд жодного з них не зрівняється за широтою, різнобарв’ям і образною переконливістю зі світоглядом пана Мередіта. У Росії є оповідачі, які краще втілюють у літературній формі тему страждань. Та він опанував філософію цієї форми. Його герої не просто живуть – вони живуть і мислять. Їх можна розглядати з незліченної кількості сторін. Вони неоднозначні. Душа живе в них і навколо них. Вони є носіями смислів і символів. І пан Мередіт – автор цих дивовижних метушливих образів – створив їх заради власної втіхи й ніколи не цікавився бажаннями публіки, та й не хотів їх знати, ніколи не дозволяв публіці нав’язувати йому свою волю чи впливати на нього, натомість усе більше розвиваючи власну особистість та створюючи власний неповторний твір. Спершу його не помітив ніхто. Це нічого не змінило. Тоді його помітило кілька людей. Це його не змінило. Тепер його помітив багато хто. А він і досі такий, як був. Незрівнянний романіст. Те саме стосується й декоративного мистецтва. Раніше публіка з вартою жалю наполегливістю дотримувалася того, що я назвав би прямими традиціями Великої Демонстрації вселенської вульгарності, від яких віяло таким несмаком, що навіть оселі, в яких мешкали люди, були придатними хіба для сліпих. Та згодом починає створюватися прекрасне, кисть майстра виграє різноманіттям фарб, уява митця вражає довершеністю форм, і починається доба використання прекрасних речей, які цінують і бережуть. Публіка була вкрай обурена. Вона оскаженіла. Говорила якусь дурню. Нікому з митців до того не було діла. І гірше теж не стало. Ніхто з них не схилився перед диктатом громадської думки. І тепер ледь не в кожному сучасному будинку кидається в очі щось, що засвідчує гарний смак, засвідчує цінність приємного оточення, вказує на возвеличення прекрасного. Справді, нині житлові будинки, як правило, мають доволі привабливий вигляд. Культура людей значною мірою покращилася. Заради справедливості варто зауважити, що надзвичайний успіх революційних змін в оздобленні будинків, меблюванні тощо став можливим не через те, що більша частина публіки стала набагато краще тямити в дизайні. Головною причиною цього успіху стало те, що митці отримували таке задоволення від творення прекрасного й настільки ясно усвідомили мерзенність і вульгарність того, чого публіка просила до того, що просто перемогли її власною наполегливістю. Нині фактично неможливо оздобити житло так, як це робилося кілька років тому, якщо не придбати все необхідне на розпродажі уживаних меблів з якогось занедбаного будинку. Таке вже просто не виробляють. Як би публіка не хотіла цього уникнути, та кожен тепер має облаштовувати своє житло красивими речами. Як же їй пощастило, що її намагання встановити свій диктат у питаннях декоративного мистецтва з тріском провалились.
