(9) Більшість з тих, хто писав про це, причому найвеличніших, стверджували, що філософія ділиться на три частини: моральну, природну і ту, що присвячена людському розуму. Перша вносить порядок в душу. Друга досліджує природу речей. Третя випробовує властивості слів, їх розташування, види доказів, щоб брехня не вкралася під виглядом істини. Втім, були й такі, що розділяли філософію і на більшу, і на меншу кількість частин.
(10) Деякі періпатетики вводили четверту частину: громадянську філософію, якою, мовляв, треба займатися таким собі особливим чином, бо предмет у неї зовсім інший. Деякі додавали ще одну частину, яку греки називають σἰκονομική, тобто уміння управляти домашнім майном. Деякі приділяли особливе місце ученню про різні способи життя. Та все це входить до моральної частини філософії.
(11) Епікурейці вважали, що в філософії всього дві частини: моральна і природна, а ту, що присвячена розуму, вони відкидали. Але потім, коли саме життя примусило їх прибрати все двозначне, викрити обман, що причаївся під личиною правди, вони ввели розділ, який назвали «ученням про судження і правила», тобто ту ж присвячену розуму частину, але під іншим іменем; вони, проте, думають, що лиш доповнили природну філософію.
(12) Кіренаїки прибрали і природну, і присвячену розуму частину, задовольняючись тільки моральною, – але тут же іншим способом ввели те, що прибрали; у них моральна філософія ділиться на п’ять частин, з яких одна вчить про те, чого слід уникати і чого прагнути, друга – про пристрасті, третя – про вчинки, четверта – про причини, п’ята – про докази. Але причини речей відносяться до частини природної, докази – до тієї, що присвячена розуму.
(13) Арістон Хіосський сказав, що частини, присвячені природі і розуму, не тільки зайві, але й заважають, а єдину філософію, яку він залишив, моральну, обрізав: той її розділ, де мова йде про правила поведінки, він оголосив потрібним тільки вихователю, а не філософу, – нібито мудрець не є вихователем роду людського.
(14) Отож, оскільки філософія має три частини, ми почнемо з розділення моральної її частини. Було встановлено, що й вона ділиться натроє; перше в ній – спостереження, яке призначає кожному своє і оцінює, що чого варте; справа це, звичайно, корисна, так як немає нічого більш необхідного, ніж встановити ціну кожної речі. Другий розділ її вчить про спонукання, третій – про вчинки. Перший твій обов’язок – судити, що чого варте; другий – співставляти і приборкувати в залежності від цього твої спонукання; третя – турбуватися, щоб спонукання і вчинки одне одному були відповідні, а сам ти ні в тих, ні в інших не впадав у протиріччя з самим собою.
(15) Якщо одного з трьох не буде, порушиться і решта. Яка користь знати ціну всім речам, коли ти не стриманий в спонуканнях? Яка користь придушити спонукання і тримати в своїй владі бажання, якщо ти,