(5) Вони б тебе переконали навіть у тому, що Гомер був філософом, якби не заперечували цього своїми ж доказами. Бо вони перетворюють його то в стоїка, який схвалює тільки доброчинність і втікає від насолод, не відступає від чесності навіть заради безсмертя; то в епікурейця, який вихваляє спокій у державі і проводить життя в бенкетах та піснях; то в періпатетика, який встановлює три види благ; то в академіка, який стверджує, що немає нічого достовірного. Ясно, що нічого такого у нього немає, якщо є все разом, – тому що учення ці між собою не сумісні. Та поступимось їм Гомером-філософом. Він, ймовірно, став мудрецем до того, як дізнався про вірші; будемо ж і ми краще навчатися тому, що зробило Гомера мудрецем.
(6) А запитувати у мене, хто був старшим – Гомер чи Гесіод, така ж нікчемна справа, як дізнаватися, чому Гекуба, хоч і була молодшою від Олени, виглядала старою не за віком. І чи не пуста, по-твоєму, справа – досліджувати вік Патрокла і Ахілла?
(7) Чи будеш ти дошукуватись, де блукав Улісс, замість того щоб покласти кінець власній омані? Немає часу слухати, чи носило його між Італією і Сицилією чи за межами відомого нам світу. Та й не міг він на такому малому просторі поневірятися так довго. Душевні бурі кидають нас щоденно, через власну негідність ми терпимо всі Уліссові біди. І краса спокушає наш зір, і ворог загрожує; тут – люті чудовиська, ласі до людської крові, там – підступна спокуса, що привертає слух, і вся різноманітність бід. Навчи мене, як любити вітчизну, дружину, батька, як пливти до цієї такої чесної мети навіть після аварії корабля.
(8) Навіщо ти дошукуєшся, чи була Пенелопа справді цнотливою, чи обдурила усіх? Чи підозрювала вона, що бачить Улісса ще перш, ніж упізнала напевно? Краще поясни мені, що таке цнота, і яке в ній благо, і в чому воно закладене – в тілі чи в душі?
(9) Перейду до музики. Ти вчиш мене, як узгоджуються між собою високі і низькі голоси, як виникає суголосність, хоч струни видають різні звуки. Зроби краще так, щоб в душі моїй була злагода і мої помисли не розходились між собою! Ти показуєш мені, які лади звучать жалісно; покажи краще, як мені серед негараздів не зронити ні звука жалю!
(10) Геометрія навчає мене вимірювати мої володіння; нехай краще пояснить, як мені виміряти, скільки землі треба людині! Вона навчає мене рахувати, пристосувавши пальці на службу скупості; нехай краще пояснить, яка пуста справа ці підрахунки! Той, чия казна втомлює рахівників, не щасливіший від інших; навпаки, яким би нещасним був власник зайвого майна, якби його самого примусили порахувати, скільки йому належить!
(11) Яка мені користь від уміння розділити поле, якщо я не можу розділитися з братом? Яка мені користь до тонкощів підрахувати в югері кожен фут і не втратити жодного, який може вислизнути від межової міри, якщо я тільки відчуватиму прикрість, дізнавшись, що сильний сусід обманом відрізав у мене шматок поля? Мене навчають, як не втратити нічого з моїх володінь, а я хочу