Покоління Z на роботі. Дэвид Стиллман

Безліч відтінків сірого. А це зовсім не просто, коли ти живеш в атмосфері диктатури. Бумери відчували, що батьки навряд зрозуміють їхні думки чи почуття.

      Вони слухали нову музику. І раптом виявилося, що цитувати варто не Томаса Джефферсона, а The Beatles, Greatful Dead чи Боба Ділана.

      Бумери розширили межі свого сприйняття реальності завдяки розвитку культури вживання наркотиків, яка похитнула їхнє вузьке бачення світу.

      Бумери зазнали впливу одного з найбільших винаходів усіх часів – телебачення. У 1952 році в американських будинках працювало чотири мільйони телевізорів, а в 1960 – уже п’ятдесят мільйонів! Бумери мали цілу когорту кумирів, як-от Мартін Лютер Кінг, Еббі Гоффман, Джон Ф. Кеннеді, Роза Паркс і Глорія Стайнем, які демонстрували нові можливості й способи функціонування світу. Раптом прірва між поколіннями збільшилась, оскільки бумери, котрі виросли в епоху телебачення, отримали абсолютно новий набір орієнтирів. І налаштовуючи телевізори, бумери водночас відточували особистісні характеристики свого покоління. Хоча вони й прагнули підтримати створені попередніми поколіннями інституції, їхнє життя сколихнули випробування, що змусили цих людей поставити під сумнів уявлення про повагу до статус-кво. Бумерів назавжди змінили такі глибокі й суперечливі проблеми, як-от війна у В’єтнамі, Вотергейтський скандал, протести й рух за права людини, вільна любов, рух хіпі «Влада квітів» і рух темношкірих «Влада чорних», боротьба за права жінок, нафтове ембарго 1973 року, стагфляція та рецесія.