ЧАСТИНА І
СИН ІММІГРАНТІВ
О, будувати, будувати! Найшляхетніше мистецтво.
РОЗДІЛ І
Ліл і Макс
Саме батьки мимоволі вплинули на мою кар’єру. Вони виросли в Польщі: Ліл – в Островці, а Макс – в Освенцимі (наразі сумно відомому як Аушвіц), де мій дід, набожний єврей, мав репутацію «мудрого селянина». У нього народилося семеро синів і п’ятеро дочок, але сім’я розпалася через Першу світову війну і численні погроми – банди головорізів удиралися до єврейських помешкань, виносили меблі, били господарів і часто спалювали їхні будинки.
Батько Макса та його старший брат Луї вступили до армії, а тринадцятирічний Макс перебрався до Кракова, де жили його бабуся і дідусь. У сімнадцять він отримав візу у Відні і вирушив до Палестини, про яку тоді майже нічого не знали, крім того, що вона є близькосхідним регіоном на Середземноморському узбережжі, частиною Османської імперії, що відійшла до Великої Британії після Першої світової війни.
Євреї, які осіли на території майбутньої держави Ізраїль, важко працювали, намагаючись обжити пустелю, тож Максу та його юним товаришам довелося гнути спину. Вдень він допомагав саджати евкаліптові дерева, щоб висушити болота й трясовини, зробити їх придатними для землеробства, а вночі бився з мародерами. Мій батько став будівельником, а згодом – одним із засновників Деганьї, першого ізраїльського кібуцу, що нині є доволі великим містом. У нас збереглася світлина, на якій він зображений зі своїми друзями. Манера триматися і серйозні обличчя цих юнаків, на вигляд ще майже хлопчаків, дають зрозуміти, що вони відрізняються від ровесників, адже їх надихала шляхетна мета – побудувати країну з нуля.
Тим часом старший брат моєї матері Макс Годфрі – один із перших польських євреїв, що емігрували до Канади,– покинув Польщу. Щоб оплатити подорож, він працював на кораблі і випадково потрапив до Торонто.
Невдовзі мій дядько Макс позбувся іммігрантських звичок та ідишського акценту. Він перетворився на елегантного, чемного комівояжера – надзвичайно харизматичного і впевненого в собі. Він одразу справляв незабутнє враження.
Я захоплювався дядьком Максом і вважав, що ми маємо багато спільних рис. Хоча я був значно менш зухвалим, гени Годфрі неабияк допомогли мені. Макс був рішучим чоловіком, і, коли його справи почали налагоджуватися, він поступово перевіз до Канади всіх родичів, одного за одним. Серед них був і брат мого батька – Луї Шарп, одружений з сестрою Макса.
Луї підтримував контакт із молодшим братом і розповідав про нього Годфрі, який шукав пристойного чоловіка для своєї молодшої сестри Ліл. З цієї причини Годфрі дав Луї гроші, що дозволили моєму батькові переїхати з Ізраїлю до Торонто.
Луї займався штукатурними роботами. Позаяк мій батько навчився штукатурити в Ізраїлі, вони стали партнерами.