«Вальтер П-38» був повністю заряджений. Завершивши справи у будинку Ярбеків, Вінс надів новий глушник на ствол. Це був один із коротких стволів, які, завдяки науковому прогресу, були наполовину коротшими за старі моделі. Вінс відклав пістолет.
У нього був п’ятнадцятисантиметровий викидний ніж, який він переклав у праву передню кишеню штанів.
Відтак Вінс туго закрутив дротяний зашморг і поклав у ліву кишеню куртки.
У праву зовнішню кишеню куртки він запхав ваговитий мішечок зі шротом.
Вінс не планував користуватись нічим, окрім пістолета, але волів бути готовим до випадковостей.
Для деяких замовлень Вінс використовував пістолет-кулемет «узі», нелегально перероблений для автоматичної стрільби. Але теперішнє завдання не потребувало наявності важкого озброєння.
Також у нього була невелика шкіряна сумочка, вдвічі менша за набір для гоління. Там було кілька інструментів для злому. Вінс навіть не перевіряв їх, бо знав, що вони можуть і не знадобитися, оскільки багато людей приділяли на подив мало уваги домашній безпеці, залишаючи двері та вікна незачиненими вночі, так наче вони жили у квакерському селі в дев’ятнадцятому столітті.
Об одинадцятій сорок Вінс схилився до переднього сидіння і глянув на будинок Гадстонів крізь бічне скло. У вікнах було темно, а отже, всі сплять. Чудово.
Щоб у них був час заснути, Вінс знову сів на заднє сидіння мікроавтобуса, з’їв батончик «Містер Ґудбар»10 і почав міркувати, на що витратити доволі непогані гроші, які він отримав цього ранку за роботу.
Він віддавна мріяв про гідроцикл «PowerSki» – один із тих хитромудрих пристроїв, які дозволяли кататися на водних лижах без катера. Вінс любив океан. Море приваблювало його; під час припливів він почувався як вдома, відчуваючи душевне піднесення, коли рухався в гармонії з великими темними масами води, що здіймалися майже вертикально. Вінс обожнював пірнати з аквалангом, обожнював парусний спорт і серфінг. У підлітковому віці він проводив більше часу на пляжі, ніж у школі. Він досі час від часу займався серфінгом, коли хвилі були високими. Але щойно йому стукнуло двадцять вісім, серфінг почав здаватися не настільки цікавим, як раніше. Він полюбив швидкість. Він уявляв, як мчатиме на водних лижах сірувато-темними хвилями, коли вітер б’є в обличчя, як підстрибуватиме на нескінченних бурунах, приборкуючи Тихий океан, як ковбой на родео приборкує дикого мустанга.
О дванадцятій п’ятнадцять Вінс вибрався з мікроавтобуса. Засунувши пістолет за пояс, перетнув тиху спорожнілу вулицю і підійшов до будинку Гадстона. Він пройшов крізь відчинену дерев’яну хвіртку й опинився на бічній терасі, залитій місячним світлом, що пробивалося крізь зелені