Стрек відсунув телевізор від стіни, увімкнув його і почав спостерігати за зображенням. За якийсь час він увімкнув невелику переносну лампу в розетку, щоб освітити задню стінку телевізора.
Старовинний годинник у коридорі вибив чверть години одним ударом, який рознісся по всьому будинку.
– Ви часто дивитеся телевізор? – запитав він, відкручуючи протипиловий щиток.
– Ні, – відповіла Нора.
– Мені подобаються мильні серіали, що крутять уночі: «Даллас», «Династія» і таке інше.
– Я не дивлюся їх.
– Невже? Та не може такого бути. – Стрек хитро засміявся. – Всі дивляться їх, хоч і не зізнаються. Немає нічого цікавішого за сюжети, де постійно когось підставляють, дурять, крадуть, брешуть… і зраджують. Розумієте, про що я? Люди сидять, дивляться і цмокають язиками, говорячи: «Гидота», але все ж прикипають до телевізора. Така вже людська натура…
– Мені… мені треба на кухню, – нервово сказала Нора. – Покличте мене, коли полагодите телевізор.
Нора залишила кімнату і коридором пішла в бік стулкових кухонних дверей.
Вона тремтіла і зневажала себе за слабкість, через яку так легко піддалася страху, але не могла змінити свою натуру.
Вона була сірою мишею.
Тітка Вайолет часто казала:
– Дівчинко, у світі є два людські типажі: коти і миші. Коти йдуть, куди хочуть, роблять, що їм заманеться, і беруть усе, що захочуть. Вони агресивні та самодостатні. У мишей, навпаки, немає ні краплі агресії. Вони зазвичай вразливі, тихенькі й сором’язливі. Найкраще вони почуваються тоді, коли пригинають голову і приймають те, що отримують від життя. Ти – мишка, люба. Це не погано. Ти зможеш бути достатньо щасливою. У мишей, можливо, не таке насичене життя, як у котів, але якщо миша сидить у своїй безпечній нірці, то проживе довше, ніж кіт, і матиме менше клопотів.
Зараз у вітальні нишпорив кіт, котрий лагодив телевізор, а Нора сиділа на кухні тихенько, наче мишка. Вона збрехала Стреку, позаяк нічого не готувала. Пару секунд вона постояла біля зливальниці, зчепивши холодні долоні – вони завжди були холодними – і міркуючи, чим би зайнятися, поки Стрек закінчить роботу й піде. Вона вирішила спекти торт – жовтий із шоколадною глазур’ю. Це допоможе їй відволіктися і забути про двозначне підморгування Стрека.
Нора взяла посуд та інше начиння, не забувши за електроміксер, вийняла з буфету пакетик з інгредієнтами для випічки й почала готувати. Незабаром під впливом рутинної хатньої роботи її змучені нерви заспокоїлись.
Коли вона розлила тісто у дві форми, в кухню прийшов Стрек і запитав:
– Ви любите готувати?
Від здивування Нора ледь не впустила порожню металеву миску з-під тіста та лопатку, проте якось-таки втримала їх і поклала у мийку – при цьому лише легенький брязкіт виказав її напругу.
– Так, я люблю готувати.
– Чудово! Завжди любив жінок, які обожнюють жіночу роботу. А ви, мабуть, ще й вишиваєте, в’яжете, плетете мереживо чи щось таке?
– Плету мережива, – відповіла Нора.
– Ще