– Можна? – Дівчина праворуч від мене підняла руку.
– Так, прошу.
– Яка мета ваших лекцій? Ви справді вірите, що, якщо ми знатимемо різні погляди на створення світу, це нам чимось допоможе в житті? Мій батько тяжко працює в півтори зміни на фабриці соків, а мати – продавець на базарі. Якщо я прийду сьогодні додому й розповім усе це їм, то дуже сумніваюся, що їхня кар’єра та світогляд підуть угору. Мої тим паче.
– Не заперечую, більшість із вас – а може, й усі – ніколи не скористається цими знаннями. Та ви мусите засвоїти одну річ: важать не імена чи назви божественних місць. Деталі відіграють не таку роль, як загальний принцип створення ідей, їхній рух, розвиток, причини та наслідки. З цього слід робити висновки. Вінстон Черчилль якось сказав: «Що довше ми дивимось у минуле, то далі зможемо зазирнути в майбутнє». Я стану найщасливішим викладачем у світі, якщо, осягнувши принципи світотворення, ви зробите науковий, психологічний чи будь-який інший прорив. Бодай у своєму житті.
– Дякую. – Дівчина всміхнулась, але з вигляду було зрозуміло, що відповідь її не вдовольнила.
– Отже, ось вам найпоширеніша старослов’янська теорія походження світу. Стисло, аби не затягувати й не перенасичувати ваші мізки. Слов’янська міфологія оповідає нам про Темряву, про нескінченну Ніч, що заповнювала початок початків. У вічній пустоті не можна було розгледіти абсолютно нічого. У цьому безмовному холодному просторі летіло всевидяче, всеосяжне Око. Ви запитаєте, звідки воно летіло, якщо всюди порожнеча, усюди темрява? – розвів я руками, підвищуючи голос. – Так ось, летіло Око з глибини Темряви, діставалося зі Старих Світів з єдиною метою – створити в безмежній Темряві Новий Світ. Належало воно ще ненародженому Першобогу. Його звали Род. Це ім’я бажано запам’ятати – ви ще не раз почуєте його. Оку ніяк не вдавалося знайти хоч якусь можливість створити світ, заради якого воно пронизувало Темряву. І…