– Увага! Цільтеся гарненько, хлопці, не схибте! Ти готовий, Говіку?
– Авжеж, капітане, – насупився боцман, – але мені не подобається, що після такої скаженої гонитви наша матуся раптом затихла, немов зачаїлася!
– Мені це теж здається дивним…
– Треба бути пильними!
– Твоя правда, але ж не кидати почате! Вперед! – азартно скомандував Галл.
Несподівано самиця смугача стрепенулася, змахнула хвостом і за раз здолала добрих півсотні футів.
– Стережися! – закричав Галл. – Зараз вона візьме розгін і шугне на нас! Назад, боцмане, швидше!
Боцман вчасно відвернув вельбот убік, і смугачиха за інерцією проскочила повз нього. Матроси одночасно метнули списи, а величезна тварина знову рвонула до шлюпки, ледь не вистрибуючи з води і викидаючи два фонтани води й пари, забарвлені кров’ю. Ця спроба обійшлася самиці дорого – вона отримала ще кілька глибоких ран. Шаленіючи від болю і люті, вона знову й знову намагалася напасти на людей – причину свого болю. Третя атака виявилася вдалою – боцман упав на дно шлюпки, зламавши під час падіння своє стернове весло.
Капітан Галл кинув відчайдушний погляд у бік «Пілігрима».
Але що міг вдіяти Дік Сенд, коли йшлося про майже цілковитий штиль і застиглу шхуну? Він міг би узяти з собою двох-трьох найміцніших негрів і дістатися до вельбота на шлюпці. Але й це було неможливо, адже капітан суворо наказав йому в жодному разі не покидати корабля.
А тим часом самиця смугача, прикриваючи своїм тілом китеня, знову атакувала вельбот китобоїв.
Боцман Говік більше не мав чим змінити курс вельбота, і капітан Галл зрозумів, що відтепер усі вони приречені. Матроси нажахано схопилися на ноги, а наступної миті нищівний удар хвостового плавця смугачихи підкинув вельбот високо в повітря, розламавши його на три частини. Кілька хвилин на цьому місці вирував водяний смерч із бризок і рожевої від крові піни…
Коли за чверть години «Пілігрим» дістався до місця жахливої трагедії, там не було вже жодних слідів китобоїв. Тільки на поверхні води, що побуріла від крові, плавали дрібні уламки вельбота.
Океан поглинув капітана Галла разом з його вірними матросами.
Частина третя. Капітан Сенд
Жах, скорбота і відчай охопили пасажирів «Пілігрима», які щойно стали свідками страшної трагедії. Усі були приголомшені загибеллю майже всього екіпажу судна. Бачити на власні очі жахливу трагедію і не мати ані найменшої можливості зробити бодай щось для порятунку товаришів… Яка лиха доля послала цього смугача назустріч шхуні?
Місіс Велдон мовчки впала на коліна. Маленький Джек став навколішки поряд з нею і заплаканою нянею Нен; Дік Сенд, старий Том та інші негри стояли, сумно схиливши голови. Їхні губи безгучно промовляли слова молитви. Кузен Бенедикт приголомшено