Те, що відбувалося в Галлії і в середньовічній Франції, повторилося і в чорній Африці в XIX і XX ст. У наших колишніх колоніях першими, хто здобув шкільну освіту, були гріоти – діти найбідніших, незаконнонароджені, у яких не було ніякого майбутнього. Сини нотаблів або традиційних вождів не відчували потреби підняти свій статус за допомогою школи, щоб мати визнання в суспільстві. Їм було досить престижу імені й влади своєї касти. Для знедолених, навпаки, єдиним шансом соціального поступу була освіта, яку французькі окупанти давали чорним дітям. І ті, хто здобув освіту французькою мовою, стали новими лідерами країни. Ця освітня сегрегація, щодо якої не заперечувала стара еліта, що володіла спадковим правом, заклала основу справжньої соціальної революції у франкомовній чорній Африці. Як і у Франції на кілька століть раніше.
Відкриття шкіл з учителями-кліриками було для церкви зручним способом полічити своє стадо, з малих літ узяти овечок під свою руку. Так, клірики приймали на навчання лише тих, хто мав християнські імена, занесені в реєстри після хрещення. Така процедура мала політичну причину: хотіли навчати лише християн. А також причину практичну: як слідкувати за старанністю учнів, якщо не називати їх на імена? Аж до імперії Каролінгів дітей хрестити не поспішали: досить лише глянути на тогочасні купелі – вони завбільшки мало не з ванну. Тобто вони були призначені не для новонароджених, а для дітей, які вже добряче підросли.
Щойно церкві вдалося переконати французів у тому, що дитині потрібна початкова освіта, що її варто посилати до школи, реєстри хрещення почали заповнюватися й хрещення перестали відкладати на потім.
Можна спостерегти колоніальний ефект цього явища, що походить із середньовічного Заходу, у районах, які були охрещені католицькими місіями. Нині в Бразилії батьки не можуть записати дитину в школу, якщо її немає в книзі записів актів цивільного стану. Закон карає тих, хто не реєструє своїх дітей. А штраф тим більший, чим більше батьки зволікають. Отож, щоб платити менше, батьки, які запізнилися з реєстрацією, вказують менший вік, ніж він є насправді, і дитина йде в перший клас, замість того, щоб уже ходити в четвертий або п’ятий. Директори школи, раді, що мають «клієнтів», зважають лише на вік, позначений в актах цивільного стану. Таке шахрайство призводить до кричущих помилок у діагностиці. Лікарі фіксують випадки дуже раннього статевого дозрівання. Трапляються хлопчики пубертатного періоду, але за документами їм не більше восьми років. Їх починають лікувати ендокринними препаратами, так і не з’ясувавши, що батьки цих дітей докинули їм п’ять років, щоб не платити