Я знову киваю, і радіючи за Сару, і через те, що він добрий, і сумуючи, що він належить подрузі, і скаженіючи від того, що світ зіграв зі мною таку срану гру.
– Добре, то ми одне одного зрозуміли.
– Сказано в стилі справжнього мафіозі, – він нахиляється поставити порожній келих з-під пива на столик. – Ніндзя-мафіозі. Ти, виявляється, дуже небезпечна жінка, Лорі.
«Особливо, коли видудлила цілу пляшку вина й при цьому напівкохаю тебе», – думаю я. Мені таки треба йти спати, просто зараз, поки я не стерла цю кляту крейдяну лінію та не пересунула її знову вперед.
Джек
Ти, виявляється, дуже небезпечна жінка, Лорі.
Якого біса ці слова вирвалися з мого рота? Фраза звучить, як заяложене залицяння в дешевому телефільмі, а я ж лише намагався сказати, що ми друзі. Олень ти, Джеку, ось ти хто. Джек-олень. У школі я колись пишався цим прізвиськом, а зараз воно мені – як лайка. І по заслузі. Недарма вчителі постійно писали мамі в різній формі приблизно одне й те саме. Ось найбільш увічливий приклад: «Якщо Джек докладе стільки ж зусиль до свого навчання, як до своїх дурних вибриків, він далеко піде».
Мені приємно думати, що я довів помилковість їхніх прогнозів. Коли дійшло до випуску, оцінки в мене виявилися достатньо високими для того, щоб я зміг вступити до того універу, куди хотів. Щоправда, мені поталанило. Пам’ять у мене майже фотографічна, тож усі ці підручники й теорії тільки раз траплялися мені на очі – й одразу в ній застрягали. Це разом зі здібністю молоти язиком добре мені допомагало. А от чогось на здатність говорити з Лорі воно не розповсюджується.
– Отже, Лорі, що ще мені потрібно знати про тебе, окрім того, що ти мене приб’єш, якщо я ображу твою найкращу подругу?
Здається, вона нажахана моїм питанням. Я її не звинувачую. Останнього разу, коли я ставив таке ідіотське запитання комусь іще, це було моєю спробою швидкого побачення. Що я, в біса, роблю? Інтерв’ю в неї беру?
– М-м-м-м, – вона сміється легко й мелодійно, як музична скринька. – Не так уже й багато можна розповісти.
Я намагаюся вкласти у свій погляд думку: «А ти спробуй».
– Агов, підкинь мені чогось такого. Сара хоче, щоб ми потоваришували. Розкажи три факти про себе, які тебе найбільше бентежать. А тоді я розповім тобі свої.
Вона звужує очі, підборіддя трохи підняте.
– А давай по черзі?
– А давай. Тільки ти перша.
Кажу собі, що я це запропонував, бо Сара так прагне передружити нас із Лорі, і, щиро кажучи, частково це справжня причина. Частково. Але іншій частині просто хочеться більше дізнатися про неї, бо вона мене спантеличує, а ще тому, що мені тут затишно й зручно – на другому кінці канапи, я відпочиваю в її товаристві. Може, це через вино, яке вона випила, або через пиво, якого я надудлився, але мені здається, що ми з цією дівчиною можемо стати друзями. Це ж добре, правда? Я знаю, є люди, які не вірять у платонічну дружбу між чоловіками й жінками.
Ми обміняємося з Лорі правдивими історіями та станемо друзями.